Лента статей
Про СМИ

Сергей Знаменский - шеф-редактор газеты ПозицияНазвание издания Всеукраинская об- щественно-полити - ческая газета  "Позиция" говорит само за себя - мы имеем своё обоснованное мнение по ряду концептуальных вопросов общественно-политической жизни страны. Среди приоритетных направлений нашей работы: критичный подход к оценке работы власти любого уровня; направленная журналистская работа по реализации идей построения гражданского общества в Украине; устоявшиеся моральные ценности; следование принципам журналистской этики; вопросы интеграции Украины в цивилизованное сообщество; духовные ценности славянских народов.

Коллектив редакции использует аналитический подход при подготовке своих материалов, рассчитанных на самый широкий возрастной и социальный диапазон, но в первую очередь - на думающего собеседника, небезразличного к окружающему нас миру.

Контакты

Адрес редакции:
69068, г. Запорожье ул. Копёнкина 54
Главный редактор:
Сергей Знаменский
Телефоны:
тел./факс: +380 (61) 289-35-36 (-37)
Интернет-сайт:
www.pozitciya.com.ua
E-mail:
post@pozitsiya.com.ua
Подписной индекс:
90791

misto.zp.ua

Запоріжжя історичне: дорогоцінні перлини минулого

Працюючи в архівах і бібліотеках, натрапив на деякі маловідомі широкому загалові цікавинки з історії нашого краю, зокрема, Запорізького району. Як відомо, його історичним ядром був колишній Верхньо-Хортицький район, через деякий час після Великої Вітчизняної війни приєднаний до власне Запорізького сільського району, що оточував обласний центр зі сходу.

Навіть по завершенні нещодавньої адміністративної реформи, внаслідок якої територія і населення Запорізького району збільшилися вчетверо, його адміністративним центром залишається селище Верхня Хортиця – частина Дніпровського району міста Запоріжжя. Унікальний випадок!

 

Гортаючи пожовтілі підшивки обласних газет «Червоне Запоріжжя» та «Большевик Запорожья» (попередників «Запорізької правди» та «Индустриального Запорожья») за сорокові роки ХХ століття, переписав собі у блокнот і перефотографував низку тодішніх публікацій, котрі здалися мені вартими уваги сучасних читачів.

 

Ось, приміром, фото в «ЧЗ» № 69 (6078) за 23 березня 1941 року, під ним коротенький текст такого змісту: «В електропарниках колгоспу імені Ільїча (так в оригіналі – авт.), Запоріжського (аналогічно – авт.) району, поспіли ранні овочі. Вже здано торговим організаціям Запоріжжя 1000 кілограмів огірків. Зараз в парниках дозрівають помідори. На фото: орденоносець, завідуючий городництвом колгоспу М.С.Коваль, перевіряє температуру повітря в електротеплиці. Фото М.Колядюка».

 

«Отакої!»,- подумалось. Передвоєнний 1941-й, лише 20 років по завершенні Першої Світової та ще більш руйнівної Громадянської – і електрична теплиця ніби щось саме собою зрозуміле, майже банальне! Звісно, колгосп передовий, так би мовити, вітринний – імені Великого Вождя усіх трудящих і знедолених, відтак,особлива увага згори і дефіцитні ресурси з централізованих державних фондів в першу чергу саме йому. І все ж, і все ж...А чи тепер фермери можуть дозволити собі щось подібне? І чи знайдеш у наші дні на ринках, в супермаркетах тощо у березні-квітні ранні огірочки-помидорчики? Не турецькі чи єгипетські, насичені нітратами та іншою хімією, а свої рідненькі, запорізькі? Або хоча б херсонські чи дніпровські? На жаль, питання суто риторичне.

 

Годі, гортаємо підшивки далі. Ось російськомовний «Большевик Запорожья» за 1948 рік. Область вже чотири роки як звільнена від окупації. Та й сама жахлива війна давно позаду. На що ж насамперед звертає увагу читачів друкований партійний орган?

 

В № 70 (1514) «БЗ» за 7 квітня під заголовком «Вести полевые работы быстрыми темпами» вміщено знімок штатного фотокореспондента цієї газети Л.Вільтмана. Текстівка під світлиною повідомляє: «Одним из первых в Верхне-Хортицком районе начал весенний сев колхоз имени Орджоникидзе. Агрегат тракториста Степана Цветика с первых же дней сева выполняет сменные нормы на 110-120 процентов. На снимке: тракторист Степан Цветик заканчивает сев овса в колхозе». Тепер такі трактори можна побачити хіба що на оглядовому майданчику Музею техніки Богуслаєва.

 

16 квітня «Большевик Запорожья» (№ 76 (1520)) вміщує фотоінформацію про те, що «в колхозе имени Сталина, Верхне-Хортицкого района, задержаны талые воды. Сейчас они будут использованы для поливки огородов. На снимке (слева направо): колхозницы артели Вера Марченко, Ольга Сулышенко, Мария Василенкова и Мария Ордати заканчивают работу по отводуводы в каналы». Приклад актуальний як ніколи. Незважаючи на патологічно теплі, безсніжні зими останніх років, мало хто із фермерів і дачників займається у своїх господарствах вологозатриманням. А дарма!

 

Той же фотокор друкує 27 квітня («БЗ» № 84 (1528)) ще одну характерну світлину. Під нею – таке пояснення: «Колхоз имени Сталина, Верхне-Хортицкого района, имеет около 100 гектаров плодоносного сада, из них 22 гектара – виноградника. В этом году артель рассчитывает получить от сада 220.000 рублей дохода. На снимке: Ольга Дузь-Крятченко производит подрезку виноградной лозы». Тобто по 2200 карбованців зиску з га! Нічого собі «неефективне планове господарювання». Нам би нині таку капіталістичну ринкову рентабельність. 

 

Як мешканця Верхньої Хортиці, її центральної частини, мене привабила коротенька замітка В.Пельчика з промовистою назвою «Верхняя Хортица благоустраивается»: «В Верхней Хортице развернулись работы по благоустройству районного центра. К 1 Мая будет восстановлен парк культуры и отдыха. Здесь уже посажено 4.300 различных декоративных деревьев, сделаны аллеи и клумбы, бассейн, отремонтирован водопровод. Парк электрифицирован. На восстановлении парка работает коллектив завода «Ковкий чугун», учащиеся и преподаватели ФЗО №12, студенты педагогического училища. Благоустраиваются села района. В селе Новое Запорожье все дома колхозников побелены, сделаны тротуары, к 1 Мая будет построен колхозный клуб. Праздничный, нарядный вид принимает село Нижняя Хортица» (№ 90 (1534), 4.05.1948).

 

Парк цей існує дотепер, майже щодня ходжу через нього. Немає тут вже ані басейну, ані алей, ані клумб. Натомість 14 жовтня 2009 року з’явився оригінальний за візуальним рішенням пам’ятник німцям-менонітам, чиєю столицею до початку 1944-го було поселення (колонія) Oberchortyza-Rosenthal. На жаль, місцеве населення миттєво захаращує парк усіляким непотребом, щойно територію приберуть. Та й пояснювальний напис на меморіалі зроблений з граматичною помилкою. А за районним Будинком культури сиротіє покинутий напівзруйнований танцмайданчик.

 

... Давно вже немає серед живих нікого з тих людей, чиї імена зустрічаються на ламких сторінках часописів 40-х років ХХ століття. Хіба хтось із читачів згадає бодай когось. Нічого не поробиш: що було, то спливло. Спливе й модерне сьогодення. І все ж оці поганенькі за якістю світлини, ці безхитрісні, часом дещо наївні замітки знаходять хвилюючий відгомін у душі. Бо все це наше, все це – рідне, запорізьке.

 

 

Сергій ГРИГОР’ЄВ


* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
MISTO.ИНФОРМ
ДЕТИ ЗАПОРОЖЬЯ
МИГ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОЗИЦИЯ
ИНДУСТРИАЛЬНОЕ ЗАПОРОЖЬЕ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА
РОСТ
ПОРОГИ
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ
СОДРУЖЕСТВО
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ИСТЕБЛИШМЕНТ. АНАЛИТИКА (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
ОКРУЖАЮЩАЯ СРЕДА. ТРК АЛЕКС (АРХИВ)
БЕЛАЯ СТРЕЛА (АРХИВ)
ЗНАМЯ ТРУДА (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Запорожье и область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 | | follow us on | читайте нас в