2023 рік – рекордний по знищенню російської артилерії Збройними силами України. За даними Генерального штабу ЗСУ, російські окупаційні війська (РОВ) втратили в Україні понад 8 100 одиниць артилерії. За низкою оцінок, у зоні бойових дій в Україні РОВ має не менше 4,5 тис артилерійських систем. На перший погляд, артилерійський потенціал Росії невичерпний і він постійно відновлюється. Але це насправді не так.    

Про це написав військовий експерт групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко у матеріалі спільно з OBOZ.UA..

За словами експерта, протягом 2023 року було встановлено кілька рекордів зі знищення російської артилерії. Спочатку це був червень, коли Сили оборони України ліквідували 688 систем, у серпні – 691 артсистему, а у вересні взагалі було встановлено абсолютний рекорд у сучасній історії воєн та конфліктів – 947 одиниць.

"Ще ніколи за останні 30 років сучасної історії не знищувалося такої кількості артилерійських систем протягом місяця в межах однієї війни/конфлікту! Тим не менш, росіяни продовжують насичувати зону бойових дій (БД) артилерією, компенсуючи втрати і навіть начебто збільшуючи свій потенціал", - зазначив Коваленко.

Коваленко зазначає, що російський військово-промисловий комплекс має можливість за місяць відправляти до зони бойових дій в середньому 350 одиниць ствольної артилерії, що буксирується, +/- 10-20%, що залежить від ступеня ремонтопридатності систем, які надходять на відновлення.

Від березня 2022 року по квітень 2023 року щомісяця в середньому знищувалося по 200 артилерійських систем російських окупаційних військ. Тобто 14 місяців поспіль російський ВПК мав можливість до 150 артсистем відправляти до зони БД не просто як компенсацію в нуль, а й накопичувати в плюс. Сумарно це до 2100 стволів.

Рекорди знищення російської артилерії стали встановлюватися з травня, у прирості до середньостатистичного показника:

• травень +350;
• червень +488 (-150);
• липень +477 (-150);
• серпень +491 (-150);
• – вересень +747 (-150);
• жовтень +573 (-150);
• листопад +481 (-150).

"Таким чином, за пів року було знищено 3607 одиниць артилерійських систем. З урахуванням приросту за 14 місяців до пікових значень анігіляції, в мінусі залишається 1507. Але з повним циклом приросту за пів року це 900 і в залишку "мінус" це 600", - пояснює Олександр Коваленко.

Але, за його словами, важливим моментом у всіх цих розрахунках залишається початковий показник арт-систем, з яким РОВ вступили у повномасштабну війну проти України.

Так, станом на 23 лютого 2022 року у складі РОВ було, загалом, близько 110 окремих дивізіонів, 17 полків, 15 бригад. Якщо враховувати арт-системи від 100-мм, то не менше 3100 стволів.

Основою були підрозділи Західного військового округу (ЗВО), переважаючою частиною якого були найсучасніші у складі російської армії більш як тридцятирічної давності САУ "Мста-С". Південний військовий округ (ПВО) являв собою на той момент те, на що перетворюється вся російська артилерійська компонента – гаубиці, що буксируються.

Російські війська отримали у спадок від СРСР найширшу номенклатуру артилерійських систем, кількість яких обчислюється десятками тисяч одиниць і здається, здавалося б, що це запас просто невичерпний. Але насправді це не зовсім так.

Нині переважну частину російської артилерії в зоні бойових дій складає знята зі зберігання, відновлена та відправлена на війну артилерія. Причому здебільшого, це гаубиці, що буксируються, оскільки їх набагато простіше, швидше і більше можна відновлювати. Зі свого боку частка самохідних установок стає дедалі меншою, що впливає на якість ведення вогню, мобільність, контрбатарейну боротьбу.

Орієнтовний потенціал Росії з артилерії на сьогодні:

• Д-20 (152-мм) – близько 100 (на зберіганні близько 1 тис.);
• Д-30 (122-мм) – близько 450 (на зберіганні близько 4 тис.);
• Мста-Б (152-мм) – близько 450 (на зберіганні близько 550);
• Гіацинт-Б (152-мм) – близько 100 (на зберіганні близько 1 тис.);
• САУ Гвоздика 2С1 (122-мм) – близько 400 (на зберіганні близько 1,2 тис.);
• САУ Акація 2С3 (152-мм) – близько 700 (на зберіганні близько 800);
• САУ Гіацинт 2С5 (152-мм) – близько 150 (на зберіганні близько 500);
• САУ Мста-С 2С19 (152-мм) – близько 400 (на зберіганні близько 150);
• САУ Піон 2С7 (203-мм) – близько 100 (на зберіганні близько 100);
• САМУ Нона-С 2С9 (120-мм) – близько 300 (на зберіганні близько 500);
• САМУ Нона-СВК 2С23 (120-мм) – близько 30 (на зберіганні 0);
• САМУ Тюльпан 2С4 (240-мм) – близько 30 (на зберіганні 150).

До цього списку не увійшли 120-мм міномети типу 2Б11, 82-мм БМ-37, 100-мм протитанкова гармата МТ-12 "Рапіра", дивізійна гармата 85-мм Д-44 та інші. У категорії на зберіганні вказувалася та кількість, яка орієнтовно придатна для відновлення і може бути доведена до боєздатного стану.

Тобто орієнтовно у розпорядженні РОВ залишається в запасі приблизно стільки ж стволів, скільки було знищено від 2022 року. 

"Але є нюанс: кількість є, але немає якості. Як я зазначав вище, у російських військах зростає частка артилерії, що буксирується, як найпростішої для відновлення і швидкої компенсації втрат. Але при цьому вона швидше і знищується, оскільки має недолік мобільності, дальності стрілянини та точності, що негативно позначається на показник контрбатарейної боротьби", - зауважив експерт.

Як резюмував Олександр Коваленко, усі вищевикладені чинники свідчать, що в Росії щонайменше на 2024 рік ще буде можливість системно компенсувати втрати в артилерії, використовуючи радянські запаси, але навіть вони не є нескінченними. Крім того, не всі запаси підлягають відновленню, а також можуть бути забезпечені боєкомплектом.