Усі обставини події та власне показ документального фільму красномовно дають уяву про нинішній стан нашої країни.

Через планове відключення глядачі сиділи у темній залі, зігріваючи одно одного вітаннями та радістю від можливості нарешті зустрітися. Подія була запланована на 18.00, іо 18.15, із гарячим чаєм у руках, всі долучились до перегляду.

Зібрались, на жаль, не всі. хто сподівався.

Та ті, хто прийшов, отримали забуте та дуже приємне відчуття – коли у незатишному світі існуєш лише ти та екран, і не відволікаєшся на неважливі цими хвилинами справи.

Герой документальної стрічки Іван Приходько – один з останніх народних художників України. Майстер декоративного розпису, народної іграшки та скульптури, він самоук, але все, що створює пензлем або різцем, перетворюється на мистецтво, наївне та чесне. Має визнання: він заслужений майстер народної творчості України, лауреат державних премій ім. Павла Чубинського, Катерини Білокур, Петра Верни. Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Любив та вивчав творчість Марії Примаченко.

Народився художник 17 вересня 1939 року у селі Дударків  Київської області, його побут у фільмі виглядає фізично складним та душевно оствітленим. Іван Приходько з тих, чиє світосприйняття та внутрішній світ генерують лише красу та радість.

Одного дня майстра запрошують до «Мистецького арсеналу», аби він у головному виставковому центрі країни показав свої роботи. Чи проміняє він маленьку сільську хатинку на гламурне міське життя й товариство арт-критиків та агентів?

Це питання було актуальне на час створення фільму, у довоєнний рік. Зараз хочеться мати відповідь, чи вцілів художник, чи втримався його спосіб життя у 2022 році?

Вікіпедія пише, що з 1972 року і  дотепер Іван Приходько – керівник студії народного розпису, с. Дударків, Київська область.

Раніше він керував Студією народного розпису «Диво калинове», у с. Велика Олександрівка, Київська область та Студією народного мистецтва «Оранта», Національний технічний університет, Київ.