У другій половині березня підрозділ перебазувався у Томаківку, а в останній день місяця здійснив марш і вночі дістався Волноваського району на Донеччині, де і розташувався. А вже о восьмій ранку 1 квітня командир батальйону полковник Владислав Хобот отримав від керівництва угрупування «Схід» інформацію щодо можливого наступу противника на сусідні населені пункти.

Роти батальйону зайняли кругову оборону, а чотири танки 3-ї танкової бригади окремого 11-го танкового батальону, яким керує майор Микола Рузевич, були готові підтримати батальйон вогнем. І ворог не забарився. У ході бою противник за допомогою чотирьох танків, восьми БМП та вогню артилерії прорвав оборону та увійшов на територію села.

Танкісти під керівництвом Миколи Івановича та стрільці завдяки вдалому використанню протитанкової зброї відбили атаку, ліквідували бронегрупу противника і змусили ворога відійти на попередні позиції.

Невдовзі управління батальйону потрапило під обстріл артилерії, а один із підрозділів знову зазнав удару артилерії, танків і БМП. Та воїни батальйону разом із танкістами у важкому бою зупинили наступ, атакувальний запал орків зійшов нанівець - ворог відступив. На той час були знищені п’ять БМП-3 росіян та 11 їх військовослужбовців, ще двоє потрапили в полон. Через масований вогонь стрільці батальйону зазнали втрат, але не відступили у своєму першому і тяжкому бою.