Як загинули "бердянські партизани".

Початок тут.

В Бердянську чекають, коли можна буде поховати Тіграна Оганнісяна та Микиту Ханганова - двох 16-річних хлопців, які загинули 24 червня за незрозумілих обставин. В Україні Тігран та Микита здобули славу героїв-мучеників: перед смертю один з них записав коротке відео, яке закінчується словами “Слава Україні!”.

Не проблемні діти

Тігран та Микита народилися в один 2006 рік: Тігран у серпні, а день народження Микити – 25 червня. До сімнадцятого дня народження він не дожив один день. Обидва ходили до тієї самої сьомої бердянської загальноосвітньої школи й жили недалеко від неї.

Родичі описують Тіграна як начитаного хлопця, який захоплювався історією - він навіть представляв свою школу на олімпіадах з цього предмету.

Колишня вчителька Тіграна у розмові з ВВС охарактеризувала його як "спокійного та цілеспрямованого, при цьому внутрішньо жвавого":

"Він просив купувати книги з історії [України] йому на свята".

Рідні радили йому стати у майбутньому викладачем історії, але підліток казав, що хоче бути військовим.

Микита, судячи з усього, займався одразу в кількох гуртках бердянського Клубу дитячої та юнацької творчості "Зоряний". У 2015 та 2018 роках він перемагав у міських конкурсах повітряних зміїв.

Крім того, Микита брав участь у фестивалях дитячої творчості як читець-декламатор. Судячи з відеозаписів, що збереглися в інтернеті, у нього було два коронні твори - гумореска Павла Глазового "Як куми у футбол грали" та "Казка про Оха-Чародія" Лесі Українки - вірш про злого царя Оха, який тероризує мирне населення з підземного бункера, але це тільки поки не знайдеться хоробрий юнак із мечем-кладенцем.

"Вони не проблемні діти, досить спокійні, працьовиті", - каже колишня вчителька Тіграна та Микити. Микита жив у Бердянську зі своїми батьками, а Тігран - з мамою, вітчимом, двома їхніми дітьми та бабусею.

Сестра Тіграна мала серйозні проблеми зі здоров'ям - сім'я регулярно їздила до Києва на лікування доньки. Після того, як Росія окупувала Бердянськ, виїзд у бік Києва став спочатку дуже проблематичним, а потім і геть неможливим.

Сім'я заради здоров'я дівчинки вирішила виїхати до Німеччини та продовжити лікування там. Тігран, попри вмовляння, виїжджати відмовився і залишився у рідному місті з бабусею.

Мати Тіграна Оксана Староверова у розмові з журналісткою Яніною Соколовою розповіла, що в перші дні після початку великої війни Тігран навіть ходив у військкомат, але 15-річного на той час хлопчика відправили додому. Проте своїх симпатій до України Тігран від оточення особливо не приховував.

"Вони [з Микитою були] за Україну. Зривали плакати росіян, всіляко відстоювали свою позицію, тому й були незручні", - розповідає їхня колишня викладачка.

  

Справа про диверсію

Проблеми у юнаків почалися 30 вересня минулого року, каже Анастасія Пантелєєва, представниця правозахисної організації "Медійна ініціатива за права людини".

"Вночі до будинку Тіграна приїхав цілий караван машин – КамАЗ, позашляховики, озброєні люди, собаки. Обшук тривав цілу ніч. Конфіскували всю техніку, винесли навіть продукти", – розповідає Пантелєєва.

Силовики пояснили це тим, що у будинку живе "небезпечний терорист". У процесі вони вдарили бабусю Тіграна, підліток заступився за неї й теж отримав удар. Після цього йому накинули мішок на голову та повезли у невідомому напрямку.

Літня жінка слідом кричала, що з дитиною так не можна. Один з людей у формі обернувся і сказав: "Нам пофіг, я взагалі сирота".

Того ж дня російські військові прийшли додому до Микити Ханганова, але нікого там не застали й пішли геть.

Кілька днів Тіграна утримували в масивній чотириповерховій будівлі поліції на Грецькій вулиці в центрі Бердянська, в одній камері з повнолітніми цивільними заручниками - українцями, яких російські військові захопили під час війни, - без обвинувачення і суду.

Тут тримали Тіграна в полоні.

Бабуся приїжджала туди щодня, але побачитись з онуком їй не дозволили. На третій день у Тіграна піднялася температура, і бабусі дозволили принести йому передачу.

Пізніше мати підлітка розповіла, що російський військовий показав бабусі фото на своєму телефоні: Тігран, закутаний у плед, сидить у кутку якогось приміщення, а поруч стоїть пакет з передачею від родини.

"Не переживайте, йому тут подобається", - сказав чоловік.

5 жовтня юнака раптом відпустили, зобов'язавши щодня відмічатися у прокуратурі.

Після звільнення Тігран розповів сім'ї, що під час перебування за ґратами його катували струмом, вивозили в поле та імітували розстріл, постійно запитуючи: "То ти партизаном надумав бути?"

Незабаром після визволення Тіграна військові ще раз прийшли за його однокласником Микитою. Його разом із батьком відвезли до поліцейського відділку, але в камеру не запроторили - допитали та відпустили.

Оксана Староверова, мати Тіграна, розповідала, що син тяжко переживав те, що сталося з ним у буцегарні. За її словами, він зізнавався, що ще одного такого ув’язнення не витримає.

І після цього підлітків не залишили у спокої - у них вдома регулярно влаштовували обшуки, а самі вони були змушені щодня їздити до прокуратури. Рідні підозрюють, що іноді за молодими людьми стежили. Але офіційно ще кілька місяців жодного звинувачення їм не висували.

Далі буде.