Досить часто заявники запитують, чому Законом України „Про виконавче провадження» встановлено строк здійснення виконавчого провадження два або шість місяців, а виконавчий документ перебуває в органі державної виконавчої служби більше визначеного Законом строку? Це пов’язано з тим, що слід розмежовувати строки перебування виконавчого документа в органах державної виконавчої служби та строки проведення виконавчих дій. Про ці та інщі питання стосовно проведення виконавчих дій «Деловой» цікавився у заступника начальника відділу державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Вікторії Савощенко.
— Вікторія Володимирівна, розкажіть, будь ласка, в яких випадках державна виконавча служба має застосовувати примусове виконання рішень?
— Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, посадових осіб, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV з подальшими змінами та доповненнями.
— Чи є чіткі строки виконання рішень?
— Законодавець встановлює чіткі строки, протягом яких державним виконавцем повинні бути проведені виконавчі дії, передбачені Законом для того чи іншого виконавчого документа. Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відповідно до рішення суду немайнового характеру повинен провести виконавчі дії у двомісячний строк, а відповідно до інших виконавчих документів – протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ст. 30 Закону). Також слід звернути увагу на початок та кінець обчислення строків здійснення виконавчих проваджень.
— Якщо провадження було зупинено, что корегуться строки виконання рішення в такому випадку?
— Законодавець встановив, що строк здійснення виконавчого провадження не поширюється на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника. Підстави для відкладення та зупинення виконавчих дій чітко визначені Законом. Так, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів (ст. 35 Закону). Також визначені обставини, на підставі яких державний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження. Найбільш поширені серед них: прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих грошових сум, стягнених з боржника (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; (ст. 37 Закону).
— Я ких мотивів державний виконавецб може зупинити виконавче провадження?
— Закон надає державному виконавцю право на зупинення виконавчого провадження, тобто державний виконавець на власний розсуд може зупинити виконавче провадження. Найбільш поширеними обставинами, зупинити виконавчого провадження державним виконавцем є: звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини (ст. 38 Закону). Слід зазначити, що державний виконавець при виникненні таких обставин виносить постанову про зупинення виконавчого провадження.
Таким чином, при вирішенні питання про те, чи здійснені державним виконавцем дії, передбачені Законом, у встановлені строки для виконання рішень немайнового та майнового характеру слід звернути увагу на те, що впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться (ст. 39 Закону). Тобто строк, коли державним виконавцем проводились виконавчі дії є строками здійснення виконавчого провадження, а коли виконавче провадження зупинено – виконавчий документ перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби і цей термін не включається до строків здійснення виконавчого провадження. Після закінчення існування зазначених обставин, що стали причиною для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець повинен винести постанову про поновлення виконавчого провадження. З цього періоду перебіг строку здійснення виконавчого провадження продовжується.
— Які дії державного виконавця стосовно виконання рішення суду про забезпечення позову?
— Також необхідно звернути увагу на наявність заходів, які можуть забезпечити належне виконання рішення суду, до набрання ним законної сили, це – винесення судом ухвали про забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Ухвали про забезпечення позову виносяться судом за заявою заінтересованої особи. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
— Чи є рішення, які підлягають негайному виконанню?
— Закон визначає, що негайному виконанню також підлягають рішення про стягнення аліментів; про стягнення заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу з цих виплат, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення; про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника; в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі. Законом, яким керується державний виконавець при виконанні рішень, встановлено, що негайне виконання полягає в тому, щоб державний виконавець не пізніше наступного дня після надходження до нього виконавчого документа виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, а подальші виконавчі дії будуть проводитись у порядку, встановленому Законом.
— Чи надається Законом можливість добровільного виконання рішення суду?
— Так, Законом встановлено, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець надає строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення – п’ятнадцяти днів, а потім вживає заходів, передбачених Законом, спрямованих на своєчасне, повне та неупереджене виконання рішення. Слід зазначити, що виконавчі дії з стягнення періодичних платежів, регресних сум, аліментів перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби протягом часу, визначеного виконавчим документом. Тобто такі виконавчі документи можуть перебувати на виконанні понад року і більше і це не буде порушенням строків здійснення виконавчого провадження.
Наприклад, у виконавчому документі зазначено стягувати аліменти до досягнення дитиною повноліття, а рішення пред’явлено до примусового виконання, коли дитині виповнився рік, то такий виконавчий документ буде перебувати на виконанні в органі державної виконавчої служби сімнадцять років.
— Таким чином, які строки виконання рішення та перебування документів у виконавчій службі слід враховувати?
— З огляду на викладене можна зроби підсумок, що виконавчі документи, видані на підставі рішень судів та інших органів (посадових осіб), можуть перебувати на виконанні в органах державної виконавчої служби за рішеннями немайнового характеру два місяці, а за іншими рішеннями – шість місяців, та до цього строку додається час, на який виконавче провадження було зупинено, час, на який виконавчі дії відкладалися, та час, протягом якого проводилась реалізація арештованого майна боржника. У загальній сукупності виконавчий документ може перебувати в органах державної виконавчої служби рік і більше, але виконавчі дії повинні бути проведені протягом двох або шести місяців, як встановлено Законом. Винятком є строки вчинення виконавчих дій з виконання рішень про стягнення аліментів і періодичних платежів.
— Дякую за співбесіду.
Запитувала Юлія ЄГОРОВА
Комментарии:
нет комментариев