У просторі однодумців, закоханих у музейну справу, створеному у поруч із Запорізьким обласним історико-краєзнавчим музеєм імені Якова Новицького [і завдяки підтримці директорки закладу Вікторії Водоп’ян та інших ентузіастів], Олег Буряк, директор Новоспасівського музею [колишнє селище Осипенко], зустрів гостей на захід до державних символіки України.
Музейно-мистецький простір «Збереження культурної ідентичності степу Над’азов’я і Надпорожжя» має своїм завданням єднання однодумців та підтримку музейних закладів з тимчасово окупованих територій Запорізької області, зокрема Бердянщини, Пологівщини, Мелітопольщини.
Захід, названий «Синій, як море, як день золотий – з неба і сонця наш Прапор ясний», відкрила перша заступниця голови Бердянської райдержадміністрації Ірина Півень. Мала вітальне слово слово Вікторія Водоп’ян. Завітали на захід керівники та мешканці кількох громад Бердянщини, зокрема – представники Осипенківської сільської військової адміністрації, Андріївської та інші.
Тож на захід завітали музейники зокрема з Пологівщини, бердянці та представники інших громад, які нині мешкають у Зпоріжжі.
Новий простір потребує наповнення: робота творчої майстерні Карини Бойко, яка веде дитячу студію у Запорізькій школі мистецтв №1, народжує нові та нові твори. Майстерка для дітей тривала й у святковий день заходу.
Пані Каріна прочитала вірші про запорізький досвід пережитого у 2022-му році, представила малюнки своїх учнів та свої власні.
Про музейне життя у Пологах ми згадали з співробітницею місцевого музею Іриною Кособок – напередодні повномасштабного вторгнення ми побували у закладі, наповненому чудово збереженими документами часів Визвольних змагань, артефактами та шедеврами різних часів. Де вони зараз? Що знищене, що лишилося?
Та… “Життя триває. Іншого не треба, в Україні ми всюди дома”, – сказала пані Ірина.
І ми разом із Іриною Півень запропонували одна одній та товариству низку ідей щодо зустрічей по подтримці національних традицій.
Тим не менш, переселенці говорять голосами своїх міст.
І, Оксана Чуприна – а вона родом з Пологівщини, прочитала декілька віршів, звертаючись до рідних місць:
Село спускається у балку,
Де берег на блакитній кладці,
Як зачарований рибалка,
Пливе у марево акацій…
Кожен на запрошення Олега Будяка мав змогу висловитися, розповісти, як він бачить розвиток музейної справи наразі, про своє враження від нового простору, про важливість збереження колориту кожної громади.
І тепер громади кількох тимчасово окупованих районів, зокрема – й Бердянщини, мають майданчик для презентації своєї спадщини, збору даних й пам’яток для формування майбутніх експозицій – музейних і творчих, мистецьких, з якими неодмінно повернуться додому.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки та учасників подій
Комментарии:
нет комментариев