misto.zp.ua

Прем’єра воєнного часу: «Тіні забутих предків» на сцені Запорізького театру ім. В.Г. Магара

Прем’єра воєнного часу: «Тіні забутих предків» на сцені Запорізького театру ім. В.Г. Магара

Днями у Запорізькому обласному театрі ім. В.Г. Магара відбулася робоча здача вистави «Тіні забутих предків» за мотивами хрестоматійної повісті класика української літератури Михайла Коцюбинського (1864 – 1913).

Прем’єрну роботу створив молодий перспективний режисер, лауреат всеукраїнської театральної премії «ГРА» Роман Козак, який працює у обласній муздрамі з січня поточного року.Магарівці сподіваються, що зможуть показати нову постановку на широкий загал зовсім скоро, коли після обов’язкової перемоги в Україну знову повернеться мирне спокійне життя. Немає жодного сумніву: вистава «Тіні забутих предків» обов’язково стане родзинкою нового театрального сезону, який, віримо,  почнеться вже під мирним українським небом. Ну а поки хочеться щиро привітати колектив уславленого театру з тим, що в його репертуарі з’явилася нова цікава вистава, на яку очікує потужний інтерес глядача.
 
Без перебільшення, в тому, що сьогодні Роман Козак працює у театрі ім. В.Г. Магара присутнє втручання вищих сил. Інакше чим пояснити, що львів’янин за народженням, який деякий час жив у Севастополі, навчався у Києві, а заявив про себе як яскравий талановитий режисер під час роботи у Сумах,  раптом опинився у Запоріжжі?
 
На особистій сторінці майстра у Фейсбуці з цього приводу можна знайти один дуже цікавий допис: «Я ніколи не бував у Запоріжжі, тут у мене не було ні друзів, ні родини, ні сім’ї, навіть знайомих… І от Доля вказала Козаку на Січ – здалося очевидним», – йдеться в ньому.

Також у біографії Романа Козака є один цікавий факт, на якому треба зупинитися окремо. А саме особисте знайомство з Володимиром Володимировичем Магаром – сином видатного українського режисера та актора Володимира Герасимовича Магара, ім’я якого носить головний театр нашого краю. Досвідчені театрали знають, що як і батько, він обрав для себе режисерську стезю.

 
Саме Магара-сина Роман називає своїм першим гідом у світ театру. Ось як він розповідав про це у недавньому інтерв’ю всеукраїнській газеті «День»: «Переїхавши у 2003 році до Севастополя, я почав по-справжньому розуміти і відчувати театр – як глядач, так і за кулісами. Почав вивчати «дорослий репертуар», і моїм першим гідом у світ театру став Володимир Магар, я не пропускав жодного його спектаклю,  і, мабуть на його виставі «Дон Жуан», я зрозумів, що таке катарсис у театрі. Так, до того часу я багато чого не розумів – що це таке і що зараз зі мною відбувається, тому що хотів, щоб це чудо ніколи не закінчувалося», – поділився режисер.
 
До речі, відразу ж після того, як стало відомо, що Роман Козак переміг у конкурсі на посаду режисера-постановника, Володимир Магар привітав його особисто  і сказав: «Вітаю тебе в театрі мого батька!». Отже, нічого в нашому житті не відбувається просто так.

Після перегляду вистави «Тіні забутих предків» стає цілком очевидно, що від появи у колективі театру ім. В.Г. Магара нового режисера-постановника виграли всі: власне театр,  який завжди вирізнявся масштабними виставами героїко-романтичного спрямування, акторський склад храму Мельпомени, і, перш за все, запорізький глядач, на якого  у майбутньому обов’язково чекають незабутні театральні враження від побачених вистав.

Сюжет повісті Михайла Коцюбинського, покладеної в основу прем’єрної вистави, добре відомий кожному ще зі шкільної лави. В центрі оповіді – історія трагічного кохання українських Ромео і Джульєтти Івана та Марічки, які належать до старовинних гуцульських родів Палійчуків та Гутенюків, що ворогують між собою не одне століття. Цей твір завжди приковував до себе увагу митців: він неодноразово набував сценічного життя у багатьох театрах, а незабутній Сергій Параджанов у 1964 році зняв за його мотивами свій геніальний фільм,  який ще у той час увійшов до скарбниці світового кінематографу.
 
Широко відомо, що свою мабуть найвідомішу повість  український класик написав під враженням від перебування на Гуцульщині: його повністю захопив дивовижний світ звичаїв, традицій, та уклад життя карпатських гуцулів.
 
–На тлі трагічних подій, які сьогодні переживає країна, завдання митців я бачу у відродженні нашого культурного коду: всі ми повинні якомога частіше згадувати українську культуру у публічному просторі та всіма доступними нам засобами культивувати її. Є дуже багато глибинних історій, які дають вичерпні відповіді на питання: Хто ми? Звідки ми прийшли? Куди йдемо? Повість Коцюбинського належить саме до таких творів.Вистава, яку ми створили, є максимально автентичною. Але підготовлений глядач, звісно, побачить у ній мої режисерські ремінісценції на тему знаменитого фільму Сергія Параджанова. Це зроблено цілком свідомо: свого часу легендарна стрічка мала на мене дуже великий вплив. В цілому у спектаклі задіяні п’ятдесят акторівплюс оркестр та балет театру.
 
Зізнаюсь, спочатку я дещо побоювався. Новий колектив – це завжди інша історія. За своєю структурою всі театри ніби то схожі між собою,  але в кожному з них працюють різні люди. Тому переживав, що мене не почують, не зрозуміють, не підтримають… Але дуже добре, що сталося навпаки.
 
І керівництво, і акторська трупа, з перших кроків зустріли мене доброзичливо. Актори повірили і довірились мені, за що я їм дуже вдячний. За час репетицій «Тіней забутих предків» я зрозумів, що завдяки спільним зусиллям, в нас виходить дещо дуже гарне. Тепер вже можна думати про подальші проекти, – розповів під час спілкування з кореспондентом нашого сайту Роман Козак.

Забігаючи наперед, але не відкриваючи усіх козирів, підкреслимо, що режисерові-постановнику вдалося не тільки майстерно занурити глядача у магічний світ Карпат, а й повністю відтворити містичність і трагізм, які є головноюрушійною силою сюжету твору.
Цікавим, незвичним, але разом з цим дуже перспективним досвідом стала нова робота для акторів театру. Головні ролі Івана та Марічки у виставі,  яку побачили у день здачі присутні, виконали Богдан Кумунджиєві Анна Акішина. У іншому складі у цих ролях задіяні Костянтин Шадрін і Ольга Грищенко.

Говорячи про свою роботу у виставі, Богдан Кумунджиєв розповів наступне:

–Так, були тяжкі моменти. Але коли все йде у кайф, хочеться кожного разу бути кращим, ніж ти був до цього. Коли все подобається, ти не бачиш труднощів та перешкод, а робиш необхідне, поки все не вийде як треба. Війна, що зараз триває в Україні, теж дала певну емоцію. Якщо ти все носиш в собі, це дуже важко. Але, коли виходиш на сцену, вже маєш з ким поділитися своїми переживаннями, і це вже дарить надію на краще, – говорить молодий актор.

–Сьогодні кожному українцю живеться нелегко. Завдання, яке ставив перед нами режисер, полягає в тому, щоб показати глядачу: треба жити тут і зараз, бо завтрашній день може й не настати. Сподіваюсь, нам вдалося донести цю думку до людей, – додає Анна Акішина.

Задоволена співпрацею з новим режисером і солістка-вокалістка театру Світлана Ремжина.

–Коли ми розпочали працювати, я спочатку взагалі не замислювалася над тим, що і як маю робити на сцені: режисер давав нам дуже чіткі задачі. Як професійний музикант, я перш за все звернула на це увагу. А потім вже прийшло і внутрішнє відчуття, що ми йдемо вірним шляхом. Роман заронив зерно цієї вистави в кожного з нас, і воно принесло хороші сходи. В однієї зі сцен він, навіть, дозволив мені трошки музикувати: я не співаю, як завжди, а граю на дримбі. Я щаслива, що в творчому життітеатру трапилася така робота. Вірю, що продовження буде не менш вражаючим та цікавим, – поділилася на останок артистка.
 
Завершуючи, залишається лише побажати собі та всім поціновувачам театрального мистецтва, щоб в Україну якомога швидше повернувся мир. Довгоочікувані мирні дні обов’язково подарують щасливу можливість насолодитися цією чудовою виставою, що називається, у повному обсязі. Повірте, вона варта уваги.
 
Володимир БУТ, фото Олега ВАЛИКА

 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
Лента статей
MISTO.ІНФОРМ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОЗИЦІЯ
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
МІГ
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
ПОРОГИ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Сергей Знаменский - шеф-редактор газеты ПозицияНазвание издания Всеукраинская об- щественно-полити - ческая газета  "Позиция" говорит само за себя - мы имеем своё обоснованное мнение по ряду концептуальных вопросов общественно-политической жизни страны. Среди приоритетных направлений нашей работы: критичный подход к оценке работы власти любого уровня; направленная журналистская работа по реализации идей построения гражданского общества в Украине; устоявшиеся моральные ценности; следование принципам журналистской этики; вопросы интеграции Украины в цивилизованное сообщество; духовные ценности славянских народов.

Коллектив редакции использует аналитический подход при подготовке своих материалов, рассчитанных на самый широкий возрастной и социальный диапазон, но в первую очередь - на думающего собеседника, небезразличного к окружающему нас миру.

Контакты
Запоріжжя та область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 |