Своєчасні реабілітації допоможуть підтримати результат операції. Наступний курс заплановано на вересень.
Павло Богдан, 08.08.2012 року народження
Діагноз: ДЦП; спастична диплегія; сліпота лівого ока, слабкозоркість правого.
Медичні виписки с.1, с.2, с.3, с.4, с.5
Звіт про надхоження та витрати пожертв
«Я б воліла забути весь минулий рік, наче страшний сон… Ранок 24 лютого почався о 5:30 з телефонного дзвінка: «Доця, почалася війна».
Цими словами розпочинається лист мами десятирічного Павлика до нашого фонду. Далі йде сповідь про життя сім'ї з дитиною, яка майже не бачить та самостійно не пересувається. Життя з повітряними тривогами та непристосованими укриттями, життя на сьомому поверсі з відключеним ліфтом.
Павлик народився з вагою лише півтора кілограми. Хлопчик не дихав, тож лікарям довелось його реанімувати. Та через тимчасове кисневе голодування залишились негативні наслідки: у Павлуші ДЦП та важкі вади зору. Для Павлика дуже важлива послідовність щоденних подій та їх передбачуваність. Для нього це — показник безпеки та запорука спокою.
Аж раптом все руйнується! Замість поїздки до школи — дорога сходами у підвал. Замість співу пташок — сирени. Через світломаскування та відключення електрики — більше темряви, аніж світла. Від самого початку війни Павлик перестав спати вночі, з’явилася щоденна блювота.
Відтоді протягом року Павлуша з батьками чотири рази залишав, а потім повертався у Запоріжжя. Прихисток обирали таким чином, щоб одночасно проходити курси реабілітації. Так, влітку минулого року доля закинула родину у Грецію. Планували тільки реабілітацію, але лікарі наполягли на терміновій ортопедичній операції з подовження сухожиль. Адже вони не встигали рости разом із кістками, і м’язи перебували у постійній напрузі. Через це виникав постійний біль, деформувалися суглоби. На час огляду у Греції одна нога хлопчика вже була коротша за іншу.
Результати операції вражають! Батьки Павлика ніяк не звикнуть, що їм тепер не потрібно носити сина на руках. Вперше за останні роки, він cпирається на свої ноги та з підтримкою пересувається. Павлику дуже подобається тупотіти своїми ніжками! А мама з татом в цю мить неймовірно щасливі!
Постійні реабілітації — єдине, що допоможе подовжити ефект від операції. Тому ми відкриваємо збір на 53 500 гривень для курсу реабілітації, який заплановано на вересень. Зараз родина Павлика потребує допомоги більше ніж будь-коли. До непростого життя під час війни додалася важка хвороба єдиного дідуся хлопчика. І тепер родина виборює здоров’я одразу двох рідних людей.
Підтримайте, будь ласка, Павлушу! Допоможіть хлопчику пересуватися своїми ногами, замість сидіння в інвалідному візку!
Комментарии:
нет комментариев