Наживо. Про патріотизм

Для мене патріотизм – це, насамперед, повага. Повага до української мови, нашої держави, людей, які в ній живуть і її захищають, нашої природи. Але такої поваги, не говорячи вже про любов, щось не дуже видно в буденному житті.

Бо поважати – це труд, іноді великий труд. Куди легше поділити усіх на «своїх» і «чужих», а визначити своїх і чужих легко за такою модною тепер атрибутикою. Сьогодні стало модно обвішуватися жовто-блакитними стрічками,тулити наш прапор куди тільки можна. Особливо влітку можна зустріти таких людей з метрами стрічок по всьому тілу й одягу, з нашивками «Укроп», «Банду геть!» і так далі. Зараз стало модно виражати свій патріотизм,слухаючи винятково «Океан Ельзи» і публікуючи у соціальних мережах фото з прапором.

Я не проти всього цього, але цього вже замало! Бо коли бачиш цей «ходячий прапор», який матюкається і розкидає сміття, зневажає оточуючих і нищить майно, виникає думка про показовість цієї людини. Схоже, що в гонитві за таким показним патріотизмом ми забули,що таке бути справжнім патріотом. Адже справжній патріот не буде витрачати шалені гроші на всю цю атрибутику,скромно купить маленьку стрічку,а всі інші кошти перерахує на потреби воякам чи біженцям. І дуже дратують такі «патріоти», які своїми жовто-блакитними кросівками топчуть квіти, псують ліфти і дитячі майданчики,а своїми руками, по самі лікті завішаними стрічками,викидають сміття просто на землю і ламають дерева. Це вже не патріоти,а справжні шкідники!

Отже, бути патріотом стало справжнім мейн-стримом. Але, мабуть, треба мати на увазі, що якщо ви дійсно любите свою країну,то не станете вихвалятися цим скрізь і кожному. Нехай ви будете ним у праці,у вчинках, у мові, але це буде по-справжньому, а не показово, й інші гідні люди це оцінять і навзаєм поважатимуть ваш патріотизм. Отже, патріотизм, гадаю, мусить бути не показовим,а скромним зовні й великим у вчинках.

Ліліана САБЛІНА