Про підтримку України з боку США. Чим далі, тим більше підтримка України перетворюється для США скоріше на моральний обов’язок, не підкріплений отриманням відчутних тактичних чи стратегічних переваг.

Бонуси, які США могли отримати, вже отримані, залишилися одні витрати.

Війна вже привела до консолідації Європи навколо США та до розуміння, що іншої опори у забезпеченні своєї безпеки європейці не мають. Навряд чи взагалі можна зробити в цьому напрямі щось більше, ніж вже зробив Путін. США отримали велику частку високомаржинального європейського енергетичного ринку.

Росія довела, що її вистачає на тривалу війну з Україною, але водночас показала, що все, на що її вистачає, – це тривала війна з Україною.

А далі бонуси закінчуються. Світова економіка не в кращій формі, в Європі набирають вагу праві популісти, Росія, як перестиглий плід, сама падає до рук Китаю, й за все це треба платити американській адміністрації, підставляючись під критику ізоляціоністів всередині країни. Є відчутний відкладений попит з боку значної частини американських еліт і суспільства на корекцію зовнішньополітичного курсу.

Проте виборча кампанія – не найкращий час для різких поворотів. Тому, найімовірніше, до листопада США не робитимуть різких рухів.

А ось після виборів в США (незалежно від особистості переможця) розпочнеться дискусія, порівняна з тією, що мала місце у Великій Британії та США перед початком Другої світової війни. Зараз ми знаємо, як багато зусиль знадобилося тоді, щоб принципи та мужність перемогли розрахунок та страх. Ми також знаємо, що все висіло на волосині.

Не думаю, що цього разу буде простіше.

Вячеслав Бутко

економіст, керуючий партнер інвестпроекту Thomson & French