Зоряна система за 1800 світлових років від нашої власної, можливо, стала ареною катастрофічного зіткнення, коли дві гігантські планети розбилися разом і згоріли, залишивши після себе сяючий гарячий «пончик». Це перший раз, коли ми бачимо зіткнення планет і його наслідки, як це сталося.

Дивна поведінка зірки була першою підказкою того, що астрономи стали свідками того, як дві планети розміром з Нептун зіткнулися одна з одною, утворивши «пончик», який одного дня може породити нову планету та супутники

Ще у 2021 році астрономи помітили дивну подію, під час якої схожа на сонце зірка, яка отримала назву ASASSN-21qj, потьмяніла на 95 відсотків. Коли Метью Кенворті з Лейденського університету в Нідерландах та його колеги переглянули минулі спостереження зірки, вони виявили, що її яскравість подвоїлася за три роки до затемнення.

Вони вважають, що причиною яскравості та подальшого затемнення стало те, що дві гігантські планети зіткнулися одна з одною під час вибухової події, у результаті чого замість планет обертався диск у формі бублика з розігрітого пилу та газу, який закривав наш погляд на зірку через багато років.

“Ми розглянули цілий ряд можливих ідей, – каже Кенворті. «Те, що, здається, відповідає всім наявним у нас даним, – це зіткнення двох крижаних гігантів. Таке бачили вперше”

Кожна з цих двох планет мала б у кілька десятків мас Землі, що можна порівняти з Нептуном, і оберталися навколо зірки на відстані, подібній до Юпітера навколо нашого Сонця. Коли вони розбивалися разом, вони були б як “подрібнений, повністю розплавлений бруд”, – каже Кенворті, залишаючи позаду «гігантську кулю кремнезему», яка приблизно в сім разів ширша за наше сонце.

Зблизька спостерігач побачив би «яскраво-червоне сяюче зіткнення», каже Кенворті, з каменем і уламками, які вириваються з твердих ядер планет.

Розпечений залишок згорів би в центрі цієї кулі, зрештою сформувавши кільце у формі тора, що оберталося навколо зірки, з палючою температурою близько 700°C. Це приблизно вдвічі менше, ніж можна було б очікувати, якби дві планети були скелястими, що змусило дослідників припустити, що планети багаті водяною парою, що робить їх крижаними гігантами, такими як Нептун і Уран. Згодом залишки можуть конденсуватися в нову планету, оточену кількома супутниками, за кілька тисяч років.

Як зіткнулися дві планети, невідомо. Можливо, вони були збурені на своїх орбітах зіркою, що пролітала повз, або іншою планетою, перш ніж врізатися одна в одну, вивільняючи еквівалентну енергію за мить, як маленька зірка, що горить протягом двох років.

“У нас є вагомі докази того, що зіткнення планет дійсно відбуваються”, – каже Джонатан Маршалл з Інституту астрономії та астрофізики Academia Sinica на Тайвані. Наприклад, вважається, що Місяць утворився, коли об’єкт розміром з Марс під назвою Тея врізався в Землю. ,

Андре Ізідоро з Університету Райса в Х’юстоні, штат Техас, каже, що ідея гігантського зіткнення в цій системі «не виключається», зазначивши, що «суперЗемлі та міні-Нептуни дуже часто зустрічаються поблизу інших зірок, тому гігантські зіткнення серед них також повинні бути суперпоширені».

Однак у міру старіння зоряної системи такі події мають стати рідшими. У Сонячній системі вважається, що цей бурхливий період закінчився приблизно через 100 мільйонів років після народження Сонця, але Кенворті та його колеги вважають, що ASASSN-21qj має 300 мільйонів років. Якщо це правильно, це покаже, що гігантські удари можуть статися пізніше, каже Ізідоро.

Подальші спостереження за системою, можливо, за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба, можуть сказати нам, чи правильна ідея зіткнення планет. “За моїм прогнозом через п’ять-десять років ми почнемо бачити додаткове світло від системи, що відбивається від хмари пилу, – каже Кенворті. – Якщо цього не відбувається, відбувається щось інше”.

За матеріалами https://www.newscientist.com/