Призначена команда є майже єдино можливою сьогодні командою рішучого наступу. І ця ж команда буде схильна вести рішучий наступ за будь-яку ціну

Сирський – підходяща кандидатура, щоб йому довіритися, якщо він буде діяти з професійною командою та систематично давитиме на владу і всіх у країні так само завзято, як давить на рядових офіцерів та солдатів, вимагаючи творити все можливе і неможливе. 

Зараз на фронті обстановка настільки критична, що у бій в якості штурмовиків йдуть всі, хто тільки може, і навіть снайпери. В цей критичний момент необхідна максимальна підтримка. Бо ще трохи такої ж війни, як сьогодні, – і ми програємо. 

Питання про те, чи матиме все це успіх, чи закінчиться лише новими втратами, залежить повністю від простої проблеми – чи буде мобілізовано тил? Чи даватиме тил завдяки переводу економіки на військові рейки і завдяки західній допомозі необхідне озброєння і боєприпаси? Поки що бачимо процес вигнання старої мафії, цементування нового порядку – але не бачимо, щоб цей новий порядок запрацював і фронт почав отримувати все необхідне по максимуму. 

Поки противник мобілізував все що міг у своєму тилу, у нас сотні найнеобхідніших речей не прийняті на озброєння, контракти щодо прийнятого на озброєння не підписуються, підписані – не фінансуються. Ми маємо просто катастрофічне становище, і якщо буквально за лічені дні не почнеться нова сторінка в історії нашого тилу – нас навіть найгеніальніші полководці не врятують.

Чи кинуть у бій всіх, що вже у Силах оборони, – очевидно, що так. Чи кинуть у бій всіх, кого мобілізують, – очевидно, що так. І мобілізують набагато більше, ніж 500 тисяч, і теж кинуть в бій – згадаєте цей прогноз і не кажіть, що ніхто такого не очікував, це нераціонально і тому подібні речі. Від нас залежить, чи буде це все намарно, чи ні. Отже, що ми можемо зробити?

1. Вимагати мобілізації тилу і контролювати все, що відбувається.

2. Готуватися воювати, бо що більше Ви самі підготуєтеся, то більші шанси вижити. Якщо боїтеся полігонів – хоча б почитайте книжки, бо часто розплачуються за елементарні помилки. Не розраховуйте, що там всього навчать і командири будуть давати розумні команди. Я сам воював лише пару місяців, але у перший же день просто двічі врятував свою роту, пояснивши замкомбата, що є правильним, а що є неправильним в тих умовах місцевості, які нам дісталися, виходячи з обстановки, яку я рознюхав краще за нього. Будьте підготовленими хоча б головою – це вже часто рятує.

3. Вимагайте справедливості. Я знаю лише одного депутата, що воює, і його голос про реальності на фронті його колеги не чують. Якби в Авдіївці воювали діти міністрів та депутатів, 20 тисяч дронів не лежали б на складах.

4. Вимагайте від Заходу надати у десятки разів більше допомоги нам. Будьте раціональними і рішучими. А поки цієї допомоги немає – донатьте, робіть все можливе скрізь де можете, покриваючи дефіцит допомоги.

5. Максимально допомагайте вижити тим, хто вже воює. Ті, хто ще живі і не покалічені, – вони однозначно кращі в основній масі за тих, кого мобілізують. Це просто медичний факт. Що більше з них виживуть завдяки Вашій підтримці – то більші шанси вижити у Вас, коли Вам доведеться воювати.

Юрій Чорноморець

професор кафедри богослов'я та релігієзнавства НПУ ім. Драгоманова, доктор філософських наук, волонтер