Жодна людина не застрахована від хвороби. І якщо хтось з нас, українців, потрапляє до стаціонарного відділення лікарні, обов’язково слід мати при собі гроші, аби самостійно купити ліки, здати кошти на канцелярію та миючі засоби. Та щоб було комфортніше проводити час в медичному закладі, бажано мати свою постіль. Знайомо? А які умови перебування в естонських лікарнях? Ми продовжуємо екскурс в естонську медицину. І сьогодні розповімо про стаціонарне відділення Медичного центру Північної Естонії.
Екскурсію Медичним центром українським журналістам провів завідувач анестезіологічним відділенням Сергій Кагало. Хочеться одразу зауважити, що багато уваги приділяють психологічному стану пацієнта. Ви не побачите тут голі викрашені стіни. Все зроблено зі смаком.
Пацієнти та лікарі можуть відпочивати у зоні чекання – атріумі. Тут є невеличкий фонтан, кафе, встановлено штучні дерева, з музичних колонок лунає щебет птахів. Можна подихати свіжим повітрям на відкритому майданчику, де встановлено лавки та висаджено квіти. Чесно кажучи, коли ми потрапили до цього медичного центру, мені здалося, що я дивлюся фантастичний фільм про майбутнє.
Першим ми відвідали відділення «Хірургія одного дня», де роблять нескладні оперативні втручання. Після операції людина потрапляє у післяопераційний блок, поділений на декілька зон. Стін немає – все відокремлено за допомогою шторок. Це «Палата пробудження», де пацієнт знаходиться 2-3 години, після чого його перевозять до загального блоку.
– Фактично, чим ближче пацієнт до виходу з блоку, тим він здоровіший, – шуткує пан Кагало. – Тобто швидше поїде додому.
Але є палати і для пацієнтів, які потребують ізоляції. Це окремі бокси, з вікнами і дверима. Родичів прооперованих до відділення не пускають, за винятком батьків маленьких дітей.
Цікаво, що перед тим як відправити пацієнта додому, його обов’язково годують – можна випити чай з булочкою, поїсти фруктів. Тих, кому видаляли гланди, пригощають морозивом.
Також ми відвідали операційний центр, де розташовано 23 операційні зали. За рік тут роблять більше 20 тисяч операцій різної складності. Пацієнти поступають сюди на «своїх ліжках».
– У пацієнта є «своє» ліжко-трансформер. Це допомагає психологічно, – пояснює лікар. – На ньому хворого привозять у операційне відділення і везуть назад до палати. Коли людина пробуджується після операції, ми вкриваємо її теплою ковдрою.
Розповідаючи про це, Сергій Кагало дістає зі спеціальної нагріваючої шафи і демонструє нам помаранчевого кольору, теплу на дотик, ковдру.
Планової операції доводиться чекати. Але якщо пацієнт не бажає гаяти час і готовий заплатити, то може купити цю послугу.
В Естонії ведеться жорстка боротьба з корупцією. Як запевнив Сергій Кагало, лікарі не вимагають від пацієнтів гроші за надані послуги. І все ж журналісти поцікавилися, як людина може віддячити фахівцю за операцію. Та чи буває таке взагалі.
– Достатньо доброго слова, – посміхається завідувач анестезіологічним відділенням. – Естонські лікарі мають високу оплату своєї праці. Мінімальна зарплата хірурга – 2 200 євро (12 євро за годину). 20% з цієї суми вираховується на податки.
Естонці не сплачують за операції окремі гроші. Навіть якщо це серйозна операція на серці, лікування раку тощо. Це фінансується з так званої лікарняної каси – системи обов’язкового медичного страхування. Вона ж поповнюється за рахунок внесків соціального податку, який стягується з кожного офіційно працюючого естонця. Цей податок повністю сплачує роботодавець. Пацієнт, у свою чергу, може платити лише за перебування у стаціонарі – 2,50 євро за добу.
Дякуємо Естонському центру східного партнерства та Українському кризовому медіа-центру за навчальний візит до Естонії!
Комментарии:
нет комментариев