МІГ

Спостережливі люди трапляються у будь-якій місцині.

Це може бути селянська звичка, міцно сплетена з турботою про землю та врожай. Записи вів мій сусід по Червонодніпровці [живописна Червона Забора, за Біленьким, на межі з Дніпропетровщиною – у 1950-ті наполовину поглинута Каховським морем – «Каховським горем». Нині отримало з’їдений морем шматок у зотлілому вигляді].

Сусід Василь Іванович вів записи, повернувшись додому з Німеччини, куди був вивезений на примусові роботи. І за десятиліття записів сформував висновок, яким зі мною поділився: погоди, особливо контрастні їхні зміни, повторюються через 45 днів.

То згадаймо, коли було у нас раптово морозно? Наприкінці нинішнього лютого. Ось вам і 45 днів. Тепер буде холодно та мокро в останню декаду травня. Перевіримо?

А може бути й дещо науковий підхід: такий мала новокаховська родина інженерів, друзі моїх батьків. І теж прогнозували та попереджали сусідів, які негаразди та гаразди погоди можуть трапитися…

Запоріжжя, 8.00, 09.04.2025 р. Зафіксуємо мінус один за Цельсієм та лапатий сніг

Подібний досвід, добре, що й задокументований, навели у своїй публікації Гуляйпільські старожитності: “Зазирнути у часи «а от як було раніше» маємо змогу завдяти такому виду джерел як селянські щоденники. Це досить рідкісні але надзвичайно інформативні документи які трапляються у родинних архівах селян”.

Та надали фрагмент щоденника, який вів гуляйполець Онищенко Данило Іванович (1895-1974) – за березень-травень 1965 року, шістдесят років тому.

“23.ІІІ.65 – витягав картошку с погриба.

28.ІІІ.65 – открив виноград

29.ІІІ.65 – садив семочки

31.ІІІ. – садив картошку пробну

03.ІV.65 і 04-го – била сильно завирюха, снег

09.ІV.65 – садив картошку

10.ІV.65 – бил сильний хуртовина, снег

11.ІV.65 – хуртовина

С 2-го апреля по 18 число сильни бури були

19.ІV.65 – садив картошку

21.ІV.65 – кончив садить картошку

25.ІV.65 – ластивки прилитили. видил

29.ІV.65 – прилитили наши ластивки

30.ІV.65 – садив квасолю

5.V.65 – взяв курчат 25 шт. 5 ру[блів]. бил мороз большой

5-6.V.65 – почав росцвитать оброкос”

Щемна суміш невитравленої мови російськими буквами най нас не дивує.  Хто хотів від нас тоді мову чути? Навіть на селі.

Добре, що хоч «оброкос» тоді у травні заквітнув. Бо нам цьогоріч врожаю не буде.

Підготувала Інеса Атаманчук за матеріалами  Гуляйпільських старожитностей, фото авторки