Спостережливі люди трапляються у будь-якій місцині.
Це може бути селянська звичка, міцно сплетена з турботою про землю та врожай. Записи вів мій сусід по Червонодніпровці [живописна Червона Забора, за Біленьким, на межі з Дніпропетровщиною – у 1950-ті наполовину поглинута Каховським морем – «Каховським горем». Нині отримало з’їдений морем шматок у зотлілому вигляді].
Сусід Василь Іванович вів записи, повернувшись додому з Німеччини, куди був вивезений на примусові роботи. І за десятиліття записів сформував висновок, яким зі мною поділився: погоди, особливо контрастні їхні зміни, повторюються через 45 днів.
То згадаймо, коли було у нас раптово морозно? Наприкінці нинішнього лютого. Ось вам і 45 днів. Тепер буде холодно та мокро в останню декаду травня. Перевіримо?
А може бути й дещо науковий підхід: такий мала новокаховська родина інженерів, друзі моїх батьків. І теж прогнозували та попереджали сусідів, які негаразди та гаразди погоди можуть трапитися…
Запоріжжя, 8.00, 09.04.2025 р. Зафіксуємо мінус один за Цельсієм та лапатий сніг
Подібний досвід, добре, що й задокументований, навели у своїй публікації Гуляйпільські старожитності: “Зазирнути у часи «а от як було раніше» маємо змогу завдяти такому виду джерел як селянські щоденники. Це досить рідкісні але надзвичайно інформативні документи які трапляються у родинних архівах селян”.
Та надали фрагмент щоденника, який вів гуляйполець Онищенко Данило Іванович (1895-1974) – за березень-травень 1965 року, шістдесят років тому.
“23.ІІІ.65 – витягав картошку с погриба.
28.ІІІ.65 – открив виноград
29.ІІІ.65 – садив семочки
31.ІІІ. – садив картошку пробну
03.ІV.65 і 04-го – била сильно завирюха, снег
09.ІV.65 – садив картошку
10.ІV.65 – бил сильний хуртовина, снег
11.ІV.65 – хуртовина
С 2-го апреля по 18 число сильни бури були
19.ІV.65 – садив картошку
21.ІV.65 – кончив садить картошку
25.ІV.65 – ластивки прилитили. видил
29.ІV.65 – прилитили наши ластивки
30.ІV.65 – садив квасолю
5.V.65 – взяв курчат 25 шт. 5 ру[блів]. бил мороз большой
5-6.V.65 – почав росцвитать оброкос”
Щемна суміш невитравленої мови російськими буквами най нас не дивує. Хто хотів від нас тоді мову чути? Навіть на селі.
Добре, що хоч «оброкос» тоді у травні заквітнув. Бо нам цьогоріч врожаю не буде.
Підготувала Інеса Атаманчук за матеріалами Гуляйпільських старожитностей, фото авторки
Комментарии:
нет комментариев