ПОРОГИ

Ігор Лавров – талановитий запорізький фотохудожник, який вже понад 10 років робить мальовничі знімки природи острова Хортиці. На початку своєї кар’єри він знімав для корпоративної преси та навчався у Київській школі фотографії онлайн, проте більшість тонкощів професії все ж таки опанував самотужки.

Його роботи вражають своєю глибиною, авторським стилем, деталізацією та оригінальними композиціями. Лавров бачить красу у найменших деталях і здатний передати через об’єктив камери характер диких звірів, витонченість рослин та могутність хортицьких краєвидів. Він зазначав, що фотографує саме на острові, тому що захоплюється його красою, розмаїттям ландшафтів та тварин.

20 січня 2025 року Ігор відзначав свій професійний ювілей: 10 років творчості. Саме так він і назвав свою персональну виставку, яка була присвячена цій даті. У фотоклубі Запоріжжя він представив публіці роботи, які відображали декілька тем: “Рідне місто Запоріжжя”, “Симфонія “Чорної металургії””, “Дорогами війни”, “Життя та друзі” та “Дика природа острова Хортиця”.

 

Жага до своєї справи в Ігоря з’явилася неспроста. Все почалося з творчості його батька, Сергія Лаврова, відомого запорізького фотохудожника. Для пошуків натхнення Сергій Лавров брав із собою камеру і вирушав на прогулянки Хортицею. Згодом це захоплення перетворилося на справу життя, яку він передав своєму синові. Професійний розвиток Сергія розпочався з роботи фотокореспондентом у редакціях запорізьких газет. Наразі він є членом Національної спілки фотохудожників України та нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» третього ступеня за авторський фотоальбом «Вiковiчна Хортиця».

Ігор з дитинства цікавився тваринами й вже тоді почав робити перші кроки у мистецтві фотографії. Ініціативу сина підтримував старший Лавров, навчаючи його секретам своєї майстерності. Ігор під час інтерв’ю для zprz.city поділився тим, як він прийшов до професійної фотографії: “Я возив батька (Сергія Лаврова. – Ред.) на машині на знімання на Хортицю та в інші місця і чекав, доки він завершить знімання. І в якийсь момент вирішив теж фотографувати, були дуже мальовничі місця“. Саме цей момент і став поштовхом у творчості фотографа, який відкрив йому двері у дивовижний світ флори та фауни “козацького серця”.

 

Під час походів на острів Ігор може витрачати весь день в очікуванні єдиного заповітного кадру. Аби зняти цікавий момент, йому іноді доводиться не зрушувати з місця годинами, очікуючи появи тварин. Це вимагає не лише терпіння, а й глибокого розуміння поведінки мешканців острова. На фотополювання, зазвичай, вибирається взимку, навесні та восени, адже саме в цей час на Хортиці можна зустріти багато диких звірів і птахів. З одного такого “полювання” виходить до тисячі кадрів, з яких лише декілька побачить світ, зазначив фотохудожник для Суспільного.

За довгий час подорожей по острову Лавров здобув багато біологічних знань, зокрема йому вдалося вивчити звички тварин, їх характер, поведінку, мову тіла та місця проживання. Деякі поціновувачі хортицького фотографа навіть жартують, що він навчився спілкуватися з тваринами.

 

Перед кожним Новим роком, починаючи з 2018 року, Ігор створює для поціновувачів його творчості настінні календарі зі світлинами природи та тварин. У 2025 році він вирішив здивувати фанів своїм сьомим календарем “Запоріжжя GALAXY”. Це серія з 13 фотографій (12 аркушів та обкладинка), яка вперше була присвячена не природі та звірам, а міським пейзажам у космічній тематиці.

 

Після 24 лютого 2022 року, Ігор перевів свій об’єктив з мальовничої природи Запоріжжя на злочини країни агресора. Торік фотограф почав співпрацювати з 15-ю бригадою НГУ «Кара-Даг», а на початку 2025 року вступив на службу до лав Національної Гвардії України. Лавров був фотокореспондентом у Запорізькій та Донецькій областях. Його місією було задокументувати всі події, які відбувалися з українськими військовими, починаючи від їх навчання, закінчуючи бойовими виходами та обстрілами.

Фотохудожник відвідав найгарячіші точки передової: Костянтинівку, Курахове, Дружківку, Селидове, Нью-Йорк, населені пункти Оріхівської та Гуляйпільської громад. Знімання в таких місцях потребували особливої швидкості і обережності: “Я більшу частину знімаю просто з автівки, тому що швидко їдемо і деінде зупинятись небезпечно… Якщо є дуже цікаві місця і безпекова ситуація дозволяє, то я прошу військових зупинитись на пару хвилин. Тоді доводиться максимально швидко працювати, щоб не наражати на небезпеку хлопців”, – розповів Лавров НСЖУ, яка надала йому журналістську акредитацію для фільмування.

 

Через постійну небезпеку, стрес та побачені жорстокі сцени фотокореспондент потерпав від значного емоційного тиску, проте маючи чітку мету, він переборював усі перешкоди та продовжував працювати. Про це він розповів журналістці 061.ua: «Я з самого початку себе налаштував так, що хтось має писати історію і вона має бути якісною. Тож попри страхи, переживання та хвилювання, я робив свою справу… Все те, що я бачив у зруйнованих містах, потім поверталося до мене у снах».

Попри усі побачені жахи, Лавров залишається позитивною людиною і дивиться на речі з різних сторін. Його фото передають не тільки горе трагедій, але й настрій людей, які не покладаючи рук борються за свободу і стоять до останнього. Можливо саме це і стало натхненням Ігоря для створення чергової виставки, яка присвячена його побратимам і тим, хто вже понад трьох років героїчно стримує сили противника від Мелітопольського до Василівського напрямку.

Виставка під назвою “На війні”, на якій представлені роботи не лише Ігоря Лаврова, але й фотокореспондента «Радіо Свобода» Сергія Нужненка, відкрилась 21 лютого 2025 року у Туристичному інформаційному центрі м. Запоріжжя. Вона реалізується за підтримки Департаменту культури й туризму Запорізької міської ради. Відвідати її може будь-хто з охочих абсолютно безкоштовно до 4 березня 2025 року включно за адресою проспект Соборний, 151. На виставці діють QR-коди, відсканувавши які, можна грошима підтримати “Кара-Даг”.

 

Наразі Ігор говорить, що робота не обтяжує його емоційно, а навпаки, допомагає йому не опускати руки та навіть у реаліях війни продовжувати займатися улюбленою справою, проте вже у ролі військового кореспондента. Після закінчення війни, він хотів би повернутися до звичайної для себе ролі фотохудожника, мандрувати Україною та розкривати красу країни світові.

Любов Кольвах