Історія української вишиванки

Вишиванка – це традиційна сорочка, прикрашена орнаментованою вишивкою. Виготовляли її з полотна або сукна та носили як верхній або натільний одяг. Незважаючи на свою довгу історію, вишиванка й зараз не втратила своєї значимості для українців. Вона є символом національної ідентичності, відображає культуру і традиції народу.

Історія

Історія української вишиванки бере початок ще з часів скіфів та сарматів. На це вказують археологічні знахідки та історичні джерела. Хоча у древніх культур й не було поняття саме «вишиванки», проте знахідки вказують на розвиток мистецтва прикрашання одягу. Візерунки того часу могли включати зображення геометричних фігур, рослин і тварин.

Особливе значення вишиванки мали в Київській Русі, а згадки про них можна зустріти у багатьох письмових джерелах (наприклад, у «Слові о полку Ігоревім»).

Через свою рідкісність та коштовність дозволити собі їх могли лише багатії. До речі, Київські князі підтримували традиції вишиваного одягу. У XI столітті сестра Володимира Мономаха Ганна заснувала школу при монастирі для майбутніх майстринь вишивки.

Саме за часів Гетьманщини вишитий одяг став доступнішим для простих людей. Вишивати вміла майже кожна жінка, цій справі навчали й своїх доньок. Вишиванки козаків шилися шовком з додаванням срібної та золотої нитки. Вишитий одяг був для чоловіків не просто річчю, а оберегом під час військових походів. Існувало повір’я, що така сорочка надавала силу, зцілювала рани та забезпечувала зв’язок із рідною землею.

Зі ХVII-XIX століття українське вбрання почало зазнавати впливу сусідніх країн . Особливо помітно це було у прикордонних областях: поява нових тканин, технік оздоблення та елементів крою. Тепер вишиванку носили не як традиційний костюм, а у поєднанні із європейськими піджаками. Вважається, що започаткував таке поєднання відомий український письменник Іван Франко.

В УРСР на урочисті події вишиванки одягали і партійні керівники, і прості люди. На основі української чоловічої сорочки «Укрхудожпромспілкою» (Українська спілка художньо-промислових кооперативів) у 1953 році для масового виробництва було розроблено три типи сорочок: «українка», «гуцулка» та «чумачка». Пізніше вбрання стало патріотично-українським або дисидентським одягом.

Сьогодні ж вишиванка стала не лише трендом, але й символом гордості, вираженням патріотизму і збереженням зв’язку зі своїм корінням. Різні варіації сорочок можна помітити на урочистих подіях або заходах. До того ж, завдяки своїй унікальності та оригінальності вишиванки стали частиною світової моди. Їх можна побачити на подіумах у Лондоні, Парижі, Нью-Йорку, їх збирають до своїх колекцій відомі зірки.

Іра Терехова