misto.zp.ua

З полону звільнили морпіха з Бердянська, підрозділ якого росіянам здав командир

З полону звільнили морпіха з Бердянська, підрозділ якого росіянам здав командир

За звільнення бійця з полону боролася дружина з онкозахворюванням

Після майже чотирьох років російської неволі додому повернувся морський піхотинець, боєць бердянського 501 окремого батальйону морської піхоти, кримський татарин Руслан Куртмаллаєв.

Фото – Юлія Павлюк/Instagram

Про звільнення військовослужбовця повідомив у фейсбуці член Меджлісу кримськотатарського народу та голова Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендер Барієв.

Морпіха звільнили з неволі в рамках першого за останні п’ять місяців обміну полоненими.

Він служив в українській армії з 2014 року і потрапив у російський полон у квітні 2022 року, коли начальник речової служби його підрозділу Костянтин Безсмертний переконав командира припинити оборону та обманом передав 277 морпіхів ворогу.

Костянтин Безсмертний розповідає про своє рішення здатися в полон росЗМІ, скрін – Медійна ініціатива

Військовослужбовцям батальйону був відданий наказ на передислокацію, а насправді їх переправили до “ДНР”.

У проросійських Telegram-каналах поширювали відео, на якому було видно чоловіків без зброї, які йшли з піднятими руками.

ДБР заочно повідомило Безсмертному про підозру в держзраді, а також скасувало підозри 277 бійцям, яких звинувачували у дезертирстві.

Влітку 2022 року від Руслана  надійшов короткий лист з 4-х рядків, завдяки якому родина дізналась, що він живий.

Восени 2023 року був один дзвінок з колонії, під час якого чоловік встиг сказати дружині, що живий і потрапив у полон.

… Руслан Куртмаллаєв у 16 років залишив рідний Крим і переїхав на навчання до Запоріжжя.

Згодом він пішов служити до війська. З майбутньою дружиною познайомився у Бердянську, де у 2017 році вони одружилися.

Особистий архів Ольги Куртмаллаєвої

Коли Руслан потрапив у полон, його дружина Ольга мала другу стадію лімфоми – злоякісної пухлини лімфатичної системи.

Після виїзду з окупації жінка спочатку перебувала у Запоріжжі, потом виїхала до Києва.

Вона тимчасово забула про своє лікування, адже боролася за звільнення чоловіка з полону.

Увагу на недугу Ольга звернула аж тоді, коли вона прогресувала до четвертої стадії.

Однак жінка продовжувала брати активну участь в акціях на підтримку полонених, а також очолила громадську організацію, яка підтримує родини морських піхотинців.

Фото – фейсбук

Зокрема активісти відстоювали позицію, що їхні рідні не здавалися в російський полон добровільно.

501 батальйон морської піхоти України веде статистику, скільки саме захисників з їхнього військового формування вдалося повернути.

Станом на 5 лютого 139 героїв батальйону перебувають в полоні, 158 – вже вдома, 4 – були закатовані ворогом у неволі.


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
Лента статей
ПОЗИЦІЯ
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
МІГ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
MISTO.ІНФОРМ
ПОРОГИ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Газета "МИГ" – издание с интереснейшей судьбой и историей. Первый номер ее, тогда еще "Комсомольця Запоріжжя", вышел 12 ноября 1939 года (с 1991 года "Комсомолець Запоріжжя" сменил название на "МИГ").

Все более 70-ти лет своего существования газета прошла вместе со страной, была активным участником всех этапов ее развития на пути к независимости Украины.

Журналисты газеты "МИГ" и ее дизайнеры – это профессионалы, опытные знатоки своего дела, поэтому не удивительно, что они – лауреаты многих областных, республиканских и международных конкурсов, обладатели различных стипендий. В свое время газета получила грант британского фонда WFD, грант посольства США в Украине и др.

В штате – более 50 сотрудников. Средний возраст – 38 лет. Каждый сотрудник (кроме водителей и уборщиц) имеет рабочий компьютер.

Газета имеет свою принципиальную позицию, никем не финансируется, ее владельцами издания являются сами журналисты.

С уважением,
редактор

Контакты

Адреса редакції:
69600, г. Запорожье, пр. Ленина, 152, 5-й этаж.

Запоріжжя та область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 |