Працевлаштування «бюджетників»: як не потрапити у пастку

Сьогодні багато молодих людей переймається проблемою влаштування на роботу. Вакансій немає: в країні вирує безробіття. Хоча... Може, й не вирує, але на рівні 1,9 % тримається, повідомляє Держкомстат. Але для студентів, які навчаються за державним замовленням (в народі – «бюджетники»), це не має бути перешкодою на шляху до омріяного кар’єрного росту. Адже після навчання всі бюджетники мають відпрацювати на державному підприємстві три роки. Здавалося б, все чесно та правильно: студент навчається за кошти держави, тож згодом має віддати їй борг. Але в нашій країні традиційно закони говорять одне, а на практиці маємо зовсім інше.

Стаття 56 ЗУ «Про вищу освіту» говорить про те, що випускник «працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди,  укладеної  між  замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником».

Угода, про яку йдеться у законі розподілила обов’язки обох сторін. Так, навчальний заклад за цією угодою, зобов’язується забезпечити студента місцем роботи в державному секторі. Якщо ж студент воліє не працювати на державу, з нього буде стягнуто вартість навчання. Однак навіть такий простий порядок речей можна викривити у нашій державі.

На перший погляд бюджетникам дійсно круто пощастило. Захистився, отримав диплом, - і давай працювати. Аж  тут з’являються непорозуміння, які змушують студентів казати: "Краще б ми вчилися на "контракті".

Далеко не завжди запропонована ВНЗ вакансія підходить студентам. Їх може не влаштовувати заробітна платня, місце розташування роботи (припустимо, якщо студента з одного міста направляють на роботу в інше), або ж просто саме підприємство. 

В іншому випадку причиною виникнення проблем є відсутність вакансій на ринку праці. Якщо студенту не запропонували місце роботи, є підстави сумніватися, що його взагалі шукали. В такому випадку випускник має право вимагати від керівництва університету картку працевлаштування. Її наявність доводить, що ВНЗ не сидів склавши руки, а відповідально шукав місце роботи своєму студенту.

Простіше всього було б залишити новоспечених спеціалістів у спокої та відпустити на вільні хліба. Але ж ні, ВНЗ вимагає влаштуватись саме на держпідприємства. А доказом цього має стати довідка з місця роботи, яку керівництво ВНЗ вимагає в обмін на диплом. Звітність у вигляді довідок про працевлаштування  необхідна ВНЗ для того, щоб Міністерство освіти і науки не зменшило обсяги державного замовлення. Тому за чинним законодавством керівництво ВНЗ має право вимагати їх від студентів.

Така ось справа: ти нам довідку, а ми тобі - диплом. Тут студенти й показують усю свою винахідливість. Хто самостійно роботу шукає, а хто й закон порушує. Тобто, приносить "липові" довідки. Працюю там-то і тим-то, тільки диплом видайте! Що ж я дарма п'ять років сюди ходив?

Як показує практика випадки видачі державними підприємствами підробних документів не поодинокі. Але вони в жодному разі не сумісні з українським законодавством. Коментуючи цю ситуацію, Аліна Редько, директор з регіонального розвитку Європейської асоціації студентів права ELSA м. Запоріжжя, зауважує на тому, що тут мають місце аж два правопорушення. Перше - звернення студента за неправдивими документами, а друге - те, що підприємство погодилося їх дати. "В такій ситуації винуваті всі, звісно, окрім ВНЗ, який діяв в межах закону та інтересах держави. ВНЗ має повне право звернутися до прокуратури". В такому разі постраждає не тільки студент, а й підприємство.

Як захистити себе від виплати вартості навчання, якщо вільних місць на ринку праці справді немає? Молодому фахівцеві слід зробити декілька простих кроків:
1. Звернутися до державної служби зайнятості. З собою захопити направлення на роботу та довідку про відмову у працевлаштуванні;
2. Протягом десяти календарних днів чекати на запропоновані вакансії;
3. Якщо вакансії немає, випускникові надається статус безробітного та виплачується соціальна допомога;
4. За власним бажанням перекваліфікуватися з метою подальшого працевлаштування.

Такі прості кроки збережуть ваші нерви та гроші, яких ви не будете відшкодовувати державі за незгоду відпрацювати. Однак не слід зловживати можливістю уникнути відпрацювання. Якщо рідний ВНЗ вас все таки працевлаштує – хапайтеся за роботу! Іншого шансу знайти роботу саме за спеціальністю може просто не бути.

Дар’я ДУЙЛОВСЬКА