Монументальна пропаганда оточувала нас з дитинства: як настанова на правильне життя від найавторітетніших людей радянської історії.
Деякі сумніви у безгрішності людяності корифеїв виникло під час студенства: констпектуючи класиків, виданих десятками томів, раптом бачив щось нелюдське: “Диктатура пролетаріату є влада, що спирається безпосередньо на насильство і не обмежена ніякими законами”.
(стаття «Пролетарська революція і ренегат Каутський» людини, кучерявий вигляж якої кожен мав на октябрятському значку…)
Монументальна пропаганда почалася ще у 1918-му. Її суть задокументована та полягала в тому, щоб знести пам’ятники діячам старого режиму; встановити нові пам’ятники революціонерам, мислителям і діячам соціалізму та використовувати публічний простір як засіб виховання мас…
І ось нині у Запоріжжі маємо такий пам’ятник: поєднання людоненависної насправді ідеології – знайомий з дитинства профіль та цитата – і символ сучасної трагедії, руйнування та загибель людей. Те, що несуть у світ ленінські та сталінські послідовники.
Чотири жінки, співробітниці медичного центру у Запоріжжі та перехожа – загинули внаслідок обстрілу міста російськими “визволителями” 10 грудня 2024 року. А поруч на будівлі – “портрет” натхненника ідеологічного та воєнного насильства.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
Комментарии:
нет комментариев