«СвоєРідне Коло» – щось своє, рідне...
Відверто кажучи, особисто для мене гурт “СвоєРідне Коло” – це не стільки музичне уподобання (оскільки смаки музичні в мене інші), скільки гідна справа гідних людей. До того ж, моїх добрих знайомих:-). Саме їм, солісту гурту Андрію та клавішниці гурту (а по сумісництву сестрі Андрія) Олександрі, були адресовані мої питання щодо цього, я впевнений, в будь-якому випадку цікавого колективу.
- Андрію, почнемо з того, що ж таке “СвоєРідне Коло”. Як би ти сам презентував свій гурт?
- Об’єктивно оцінювати те, у чому приймаєш участь сам, доволі важко. Тому можу лише зазначити лише наступне: «Своєрідне коло» - досить молода поп-рок команда, що як така себе поки що не показала. Починали ми років 5 тому як «Метаморфоза», але з часом суттєво змінивши склад трансформувалися в новий проект.
- Продовжимо “попсовим” питанням. Хто створив символіку “Своєрідного Кола”: назву, логотип..? Що ви хотіли сказати цією назвою?
- Що стосується таких зовнішніх «атрибутів», то тут все «на совісті» Олександри. Тому конкретніше неї ніхто з нас відповідь не дасть.
Олександра: “Мені здається, що назва гурту досить прозора і не потребує зайвих пояснень, позаяк слова "своєрідне" в українській мові означає не лише "незвичайне, унікальне", а й щось "своє", "рідне". Логотип був створений трохи інтуїтивно. Наприклад, гілочка калини з’явилася в ньому начебто випадково, і тільки згодом я знайшла інформацію про те, що назва цієї рослини також походить від слова "коло", що в прадавні часи означало "сонце”.
- Коли й де відбувся ваш перший виступ? І взагалі з якої дати ви відраховуєте існування “Своєрідного Кола”? Багато гуртів вважають своїм днем народження дату першого виступу, першої репетиції чи першої вечірки, на якій була вигадана назву гурту:-)
- Так, подібне і ми думали. Типу, днем народження вважатимемо першу репетицію. Але дату ніхто вже не пам’ятає, навіть місяць точно не назвемо. Знаю, що взимку, і все. Так само із першим концертом. Грали ми на відкритті «Открытого микрофона», але сказати, коли саме, вже проблематично. Тож будемо йти за принципом жінок: в юних роках вік завищуватимемо, в літніх – навпаки). Дуже практично)
- Відносите ви себе до якогось стилю музики? З якими гуртами ти сам міг би порівняти “Своєрідне Коло”?
- Софт-рок. Хоча я в напрямках не дуже орієнтуюся, але нам сказали, що ми граємо софт-рок)). Я вірю). А от порівнювати із якимись іншими гуртами я б не став. Бо, наприклад, я зараз скажу: «Ми схожі на гурт N». І одразу піде суспільна думка: «нє, гурт N – фігня, напевно і ці такі самі», або навпаки. Вийде як в старому анекдоті: «- Не люблю Кіркорова. - А ти чув? - Ні, сусід наспівував»
- Якщо ми вже заговорили про порівняння з іншими гуртами... З ким би ви хотіли зіграти на одній сцені?
- Ми про це особливо не думали. Просто хочеться грати. Щоб була публіка, яка вміє слухати, та хороший звук. А взагалі-то, особисто я із задоволенням пограв на одній сцені із такими гуртами як «Тінь сонця», «Плач Єремії», «ВВ». Ну, це особисто я так.
- Що особисто для тебе та інших учасників гурту є “СвоєРідне Коло”? Хобі? Більше, ніж хобі? Чи варто нам чекати “платинових” дисків, світових турне, концертів на стадіонах. І як ти вважаєш, наскільки ваша творчість є бажаною тут і зараз?
- Ми мало переймаємося кон’юнктурою. Разом із тим я не можу сказати, що «Своєрідне коло» - це неформат. Звичайно, в кожного свої смаки, але наша музика цілком прийнятна і для рокерів, і для шанувальників поп-музики. І все це при тому, що ми граємо те, що нам подобається. Ані світових турне, ані платинових дисків поки що не плануємо)), але й закопуватися в репетиційній кімнаті не збираємося. Тож, думаю, дійсно, для нас «Своєрідне коло» - це більше аніж хобі.
- Широка “неформальна” спільнота:-) чула 4 ваші пісні. Але то було ще навесні. Як справи тепер? І яка пісня “СвоєРідного Кола” твоя улюблена? Або яку ти вважаєш не улюбленою, але особливою...
- В силу дипломів, сесій та інших «свят життя» майже все літо ми не грали. Зараз поновили репетиції, але маємо проблеми із бас-гітаристом. А точніше, не маємо бас-гітариста взагалі. Тому широкій “неформальній” спільноті нові пісні зіграти зможемо лише трохи з часом. А от сказати, що якусь пісню я більше люблю… Коли починаємо розбирати нову пісню, то найбільше «пре» саме вона. Потім вже дивишся трохи назад, можеш більш-менш об’єктивно порівняти, але майже завжди нові пісні вигідно відрізняються від старих. Лише певний час, але все ж таки.
- Одна з ваших пісень написана на вірші Шевченка (не Андрія Шевченка, певна річ...:-). Ви хотіли показати цим особливе ставлення до Кобзаря? І взагалі хто є автором ваших пісень? Крім Тараса Григоровича:-)
- Переважна більшість наших пісень написана мною із сестрою. Музика - моя, слова - сестри. Хоча бувають і виключення. «Світає» на слова Шевченка – одне з таких виключень. Нічого особливого сказати цією піснею ніхто не жадав. Просто я хотів для себе зруйнувати стереотип, який у мене з’явився у шкільні роки, що Шевченко увесь однаковий та мало цікавий сьогодні. Мій екскурс у «Кобзар» частково підтвердив це). Але
з іншого боку, я переконався, що актуальності він не втратив. І коли я це усвідомив, «поперло» натхнення))), яке і вилилося у пісню на шевченківський вірш, який мені дійсно сподобався.
- Завершимо, мабуть, також без несподіванок. Які творчі плани? Найближчі та “стратегічні”.
- Найближчі плани – знайти бас-гітариста та зробити повноцінну сольну програму. Стратегічні плани меж не знають).
- Дякую за спілкування. Успіхів!
Дмитрий ЕГОРОВ
28.06.2009
Редакция не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции
В один прекрасный зимний день (когда уже была написана и опубликована туча статей на тучу тем) я понял, что не хочу быть журналистом. По одной «заурядной» причине: я не хочу брать интервью, я хочу, чтобы интервью брали у меня… Так, чтобы и то, и другое – бывает редко.