Онуфрій продовжує своє поклоніння Гундяєву, але камуфлює

Онуфрій камуфлює своє поклоніння Гундяєву згадками низки інших настоятелів. Але не поминає Вселенського патріарха Варфоломія, і не поминає тих настоятелів, яких не поминає сам Кирило – тобто тих, хто визнав ПЦУ. До того ж кожного патріарха чи настоятеля Онуфрій поминає з одним титулом – Антіохійського Іоанна тощо, а Кирила поминає на його повний титул "Московського і всія Русі". "Всія Русі", куди за московською доктриною входить і Україна, і Білорусь як частини цієї Русі, вірніше – як частини Росії.

Вся їхня Русь чи "історіческая Русь" – це кінець кінцем їхня імперська Росія, чия влада має розповсюдитися і далі. Бо як прописано в статуті РПЦ: канонічна територія Московського патріархату – це 46 країн, а також є тенденція і до розширення цієї всієї "Русі". Завойовники претендують, Онуфрій все це визнає і з цим живе і діє.

Вже 2 роки великої війни – а Онуфрій все ще вибирає не воїнів, що його захищають, не воїнів, що гинуть і за нього теж – бо росіяни прислали б свого київського митрополита, а Онуфрія заслали у Сибір. Онуфрій все ще вибирає Кирила. Свого "велікого Господіна і Отца". І йому все одно, що це Вбивця, а не Отець – Онуфрій буде з ним, а не з його жертвами. Бо так треба, так його привчили до особливого світогляду, згідно з яким московити завжди праві! І навіть буде старатися бути ще більшим московитом, ніж самі московити.

Тому РПЦ в Україні та її ідеологія мають бути заборонені. Можливо навіть і без окремих законів, просто за колабораціонізм, бо це дійсно він, і навіть гірше, ніж колабораціонізм – це радісна зрада держави, народу і своєї Церкви на користь Антихриста і Сатани, на користь сучасного Понтія Пілата та первосвященника Анни.

Всім нам незрозуміла ця віра у московську фантазію про їх особливу правильність. Це сектантське мислення знищує всяку надію на те, що УПЦ стане дійсно УПЦ і розірве зв'язки з Москвою. Вони будуть і далі вірити в Москву, наводити найабсурдніші теорії, проповідувати, що це українські снаряди завертали і повертали назад зі сходу, влучаючи у храми, але їхні улюблені росіяни цього не робили.

Юрій Чорноморець

професор кафедри богослов'я та релігієзнавства НПУ ім. Драгоманова, доктор філософських наук, волонтер