ПОРОГИ

Міфи мають потужний вплив на колективну свідомість і часто визначають, як людина або суспільство сприймають свою історію та культуру. Вони формують не лише уявлення про минуле, але й впливають на сучасне та майбутнє. Українська історія, багата на події, боротьбу за незалежність і національну ідентичність, не стала винятком у цьому процесі. Сучасні уявлення про важливі моменти українського минулого часто переплітаються з міфами, які надають їм нових значень і трактувань.

Що таке міф?

Міф – це традиційне оповідання або уявлення, яке зазвичай пояснює природні явища, соціальні практики, моральні норми чи історичні події через образи богів, героїв або фантастичних істот. Міфи часто виконують важливу роль у формуванні колективної свідомості та культури певного народу, вони можуть служити засобом пояснення незрозумілих явищ або надавати особливе значення певним подіям і персонажам.

Вони можуть бути не лише частиною фольклору або релігійної традиції, але й утворюватися навколо історичних постатей, подій чи ідеологій, ставши важливою складовою національної ідентичності. Вони часто ідеалізують минуле і спрощують складні історичні процеси, перетворюючи їх на зрозумілі, хоча й інколи вигадані, історії.

Найвідоміші міфи України:

• Міф про «Київську Русь» як єдину державу

В історіографії термін Київська Русь виник у XIX столітті, однак у джерелах тих часів такого терміна не існувало. Крім того, це не була національна держава, як часто подають, а політично й культурно розділені землі.

• Твердження, що Голодомору не було

Радянська пропаганда активно намагалася приховати факт Голодомору 1932-1933 років, називаючи це “посухою” або загальними проблемами вирощування зерна, що є відвертою спекуляцією. Однак це був акт геноциду, що забрав понад 4,5 мільйона життів.

• Міф про подарунок Криму Україні

Російська пропаганда стверджує, що Крим “подарував” Україні Микита Хрущов у 1954 році. Насправді рішення про передачу півострова було пов’язане з економічними та інфраструктурними зв’язками між Кримом і Українською РСР, а не актом “щедрості”.

Як міфи впливають на сучасне сприйняття української історії?

Міфи мають важливу роль у формуванні сучасного сприйняття української історії, оскільки вони впливають на колективну пам’ять, національну ідентичність і політичну культуру.

1. Політичні маніпуляції через міф про “Київську Русь”

Російська пропаганда активно використовує міф про “Київську Русь” як “спільну колиску трьох братніх народів” (українців, білорусів, росіян), щоб виправдати свої територіальні претензії на Україну.

У промовах російських лідерів, зокрема Володимира Путіна, нерідко звучить теза про те, що Україна та Росія мають “спільну історію” і що “російська держава почалася з Києва”. Це спотворює історичну реальність, адже Київська Русь не була предтечею сучасної Росії, а сам термін виник значно пізніше подій.

2. Заперечення Голодомору як геноциду

Міф про “посуху” чи “економічні труднощі” під час Голодомору використовується для зниження його значення як злочину проти українського народу.

У міжнародних дискусіях Росія відмовляється визнавати Голодомор актом геноциду. Це ускладнює боротьбу за визнання цієї трагедії на глобальному рівні. Наприклад, у 2022 році окремі країни проводили дебати про включення Голодомору до списку геноцидів, що стикалося з опором.

3. Міф про “подарунок Криму”

Цей міф активно використовувався для виправдання анексії Криму Росією у 2014 році. Росія стверджувала, що “Крим завжди був російським”, а його передача Україні в 1954 році була “помилковою”.

У 2014 році російські ЗМІ подавали анексію Криму як “повернення історичної справедливості”, ігноруючи реальні історичні факти про економічні та інфраструктурні зв’язки півострова з Україною.

4. Зміна національної ідентичності через міфи

Міфи про меншовартість України, її залежність від інших держав чи відсутність самостійної державності підривають віру українців у свою ідентичність.

Радянська історіографія нав’язувала ідею, що Україна не могла існувати без Росії. Це довго впливало на політичні настрої, аж до сучасності, коли частина людей піддається пропаганді про “історичну дружбу народів”.

Спростування міфів через дослідження, освіту та міжнародну комунікацію вже дає результати. Наприклад, визнання Голодомору геноцидом парламентами багатьох країн підвищує обізнаність про цю трагедію. Проте необхідно продовжувати роз’яснювальну роботу, щоб міфи не використовувалися для маніпуляцій і знецінення української історії.

Ілюстрація створена ШІ

Міфи, як нитки у великому тканому килимі національної історії, не завжди є правдою, але вони надають цей килим яскравих кольорів і образів. Вони вплітаються у нашу свідомість, допомагаючи зберегти важливі моменти минулого, але інколи ці образи настільки перекручуються, що починають ховати реальні факти. Як митці, які шукають натхнення в легендах і символах, ми часто малюємо своє минуле крізь призму бажаного, а не того, що було насправді.

Мілена Таран