https://mig.com.ua/lavandovyj-provans-v-matveevke/
Нинішня розмова відбулась у нашому гуманітарному центрі «Завжди разом», тож теми розмови інші.
Підтримати тих, хто лишився на самоті
Волонтери центру разом із Тетяною готували цільову допомогу жителям Вільнянського району – Матвіївської та Петро-Михайлівської громад. Знаєте, сироти бувають… будь-якого віку. Бувають літні люди-сироти, які залишились майже наодинці із своїм життям та своїми проблемами. Так-от, принаймні таку побутову проблему, як приготування їжі із мінімальними затратами, і вирішуємо у співпраці БО «Мережа 100 відсотків Життя Рівне», нашого БФ «Ветерани Чорнобилю» та логістичного хабу «Лаванда», яким нині керує Тетяна.
“Ми зібрали дані практично за списками людей, яких зазвичай відвідують працівники соцслужб, – розповідає Тетяна Анатоліївна. – Я особисто знаю багатьох – як депутат Матвіївської сільської ради. Та у сільській місцевості ми зазвичай в курсі проблем кожного. Знаємо, хто опікується рідними, сусідами, де потрібна допомога. Історії бувають сумні до сліз – батько однієї із сусідок залишився самотній, майже втратив зір. Був каменярем у кам’яному кар’єрі, нині руки трусяться від роботи. Ще недавно трошки ходив, але коли жінка померла, засумував. Так, діти його провідують, але ж вони працюють та не можуть бути поруч постійно. Допомагаємо, не полишаємо без уваги…”
Логістичний хаб для підтримки селян
Рік тому Тетяна відкривала гуманітарний хаб за підтримки Владислава Мороко, директора департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької ОДА, нині ЗОВА. Він і порадив. Бо на той час людей із зони російського вторгнення приймали і у Запоріжжі, і у сільській місцевості. І щоб доставити до села необхідні речі та продукти, був організований хаб, і саме логістичний, у селі Люцерна.
“Гуманітарка вся йшла на Запоріжжя, її видавали переселенцям. А до тих, хто переселявся до сіл, не доходила. …І я взялась опікуватись Матвіївською, Петро-Михайлівською та Михайлівською громадами. Коли отримувала десь допомогу – чи від обладміністрації в KOZAK-палаці, чи від інших штабів, розподіляла між трьома громадами і у Шевченківському районі Запоріжжя. Хотіли працювати і на Бердянський район. Але його швидко захопили”.
Тоді волонтери Таніного хабу везли до себе біженців, які погоджувались їхати до села. Шукали житло – деякі будинки були порожні, люди повиїжджали. І потреба була і в посуді, і в гігієнічних засобах, і у постільній білизні. Тобто не тільки харчі. Треба було прийняти, адаптувати, дати можливість тут жити.
Ще, весною минулого року, Таня із донькою Вікторією та селянами годували наших військових.
А так як вони волонтери із стажем, знали до кого звертатися. Бо волонтерами залишились, за великим рахунком, всі ті, що й були.
З ким працюємо разом
“Це й «Благодійний фонд «Волонтерський центр «Паляниця» – а наша родина давно знає Василя Бушарова; і знаний усіма Василь Мезенцев [фейсбучне ім’я – Василий Василий] із БО БФ «Об’єднання волонтерів Запоріжжя»; і ГО «Перший волонтерський» Віталія Проніна; і БФ «Християнський центр реабілітації», де керує Олена Волкова…”
Про Бушарова Тетяна розповідає захоплено: “У 2014 році він шив прапори – роздавав їх тисячами. Дуже заводний – може все, що хочеш, організувати… Мріяв у мирні часи робити екскурсії на живописні матвіївські угіддя, на аромати трав та зоряне небо… збирався робити «Лавандові весілля»”.
А довелось робити коктейлі Молотова, наповнювати мішки піском та ставити металеві їжаки для захисту Запоріжжі…
І я мала прапор від Василя Бушарова. Але у травні віддала Запорізькій теробороні, бо вони ранком їхали на присягу, і нема де було взяти…
Зараз у «Паляниці» організували курси підготовки операторів дронів, роблять пічки. Збирають гроші на машини на передову.
А Тетяна щотижня возить до «Паляниці» свої соління – салати, годує волонтерів та працівників: “Вони замовляють до 50 кг, вистачає на тиждень. А мені допомагають гуманітаркою – видають крупи, борошно, масло. І я можу підгодувати своїх переселенців та робітників”, – розповідає Тетяна.
Василь Мезенцев із БО БФ «Об’єднання волонтерів Запоріжжя» – унікальна людина у своїй справі, у нього ще з 2014 року працювали мобільні стоматологічні кабінети, а зараз – мобільні бані та повністю обладнані машини швидкої допомоги. Також співпрацюють із логістичним хабом «Лаванда».
“Міські штаби діляться зі мною тим, що отримують для цивільних громадян, але не мають пункту роздачі, – говорить волонтерка. – Так і кажуть: «Оце військовим. Це медикам. А це Тетяні». Був час, отримували багато одягу, переважно дитячі речі. То розвезла по всім селам, де люди лишились та де біженці поселились: до Матвіївки, Михайлівки, Льовшиного і далі, до своїх дівчат із Ради жінок-фермерів, додому привозили. І вони розподіляли”.
Корисною була співпраця із TopMedical. Керівник Сергій Малишев, коли зустрів Тетяну в KOZAK-палаці, сказав: “Нарешті я побачив вас наживу!” – бо знайомство мали лише по соцмережах.
“TopMedical мають склад медикаментів, і вони нам зібрали ліхтарики та на моє прохання закупили грілки – із умовою роздати людям по селах. Старі люди оцінили, бо зимою ноги мерзнуть… вони ж не можуть зігрітися під одіялами, мають нервові дрижаки… І ці 200 грілок та 144 ліхтарика розлетілися як гарячі пиріжки”, – із вдячністю згадує Тетяна.
За Святого Миколая та за рідного тата
І з нашим фондом, «Ветеранами Чорнобилю», Тетяна працює чи не десять років – Євген Мигуля та Олександр Коваленко доставляли медичне обладнання, ліки, надавали селу цільову допомогу. Минулого року декілька родин отримали надійні буржуйки [дякують чеській гуманітарній організації People in Need], видавали ВПО постільну білизну, одяг, продуктові набори…
Одна із недавніх історій, до якої долучився БФ «Ветерани Чорнобилю» – це подарунки дітям військових на День Святого Миколая. До акції, яку з 2014 року організовують волонтерки Олена Волкова і Олена Ярошенко, завжди приєднувалась Тетяна Сус. “Раніше було мало військових, а у 2022 році ми ледь встигали, тож дарували на всі новорічні свята. Ми приєднали до акції дітей, батьки яких пропали без вісті, дітей полонених… І як сипонуло… чи не тисяча! А діти, до того ж, писали, що хочуть отримати. І люди обирали, хто кому подарує. Ми ж пакували, підписували, розвозили на свої три громади і на Вільнянськ”.
Зібрано для України
Нині допомагає своїм донька Тетяни Вікторія, яка виїхала до Голандії – вивезла діточок. Мешкають вони у монастирі, долучились до центру підтримки України, приймають дарунки від людей, акумулюють донати та закуповують необхідні речі. Разом із іншими волонтерками передали до логістичного хабу «Лаванда» вже більше 50-ти розкладушок для військових, постільну білизну, дві коробки ковдр, генератори, грілки. Переслали натуральну напрядену вовну і запорізькі майстрині наплели з неї теплющих шкарпеток. Вантаж із Голандії має маркування: Opgehaald voor Oekraïne. – «Зібрано для України».
Волонтери, об’єднуючись, здатні робити неймовірні речі.
Інеса АТАМАНЧУК, фото надане логістичним хабом “Лаванда” та за архіву газети “МИГ”
Комментарии:
нет комментариев