Старовинна світлина у «самоцвітно-кришталевій оправі»… Летючі прозорі «хвилі» та «крила»…
Масивна «ліра» з зеленим «люстром», у якому відбивається будинок навпроти…
Степовий «будяк», що міцно охопив корінням «грудку землі»…
Синє «око», яке спостерігає за людьми з глибини «морської піни»…
Ці та інші роботи знаного київського різьбяра, ювеліра та скульптора Володимира Балибердіна запоріжці можуть побачити у Туристичному інформаційному центрі. Пан Володимир разом з дружиною, відомою мисткинею Галиною Дюговською був гостем нещодавнього Артфоруму.

Завітавши до Запоріжжя минулого року, пан Володимир здивував глядачів ажурними скульптурами, створеними у винайденій майстром техніці обробки металу за допомогою свердла та зварювального апарату. Цього року митець привіз скульптури, які містяни ще не бачили, та десять робіт, створених спеціально для Запоріжжя.

Елементом однієї з них є старовинний гвіздок із запорізької бригантини, який Володимиру Балибердіну подарували торік у музеї судноплавства. Він став «осердям» «квітки», яка спирається на скам’янілий шматочок белемніту [мезозойський кальмар], знайдений майстром на березі Канівського водосховища.

Взагалі у більшості творів, які можуть побачити запоріжці, металеву «базу» майстер сполучає з іншими матеріалами – чорноморською галькою, дністровим камінням, кольоровим склом… Природні і штучні, вони надають витворам неповторної образності. Яку кожен сприймає по-своєму. І не факт, що з моїм описом творів, який я навела на початку, погодиться інший поціновувач мистецтва.

“У кожного свої асоціації – у тому числі, з сучасністю, минулим і майбутнім, – розповідає Володимир Балибердін. – Коли я робив скульптуру з багнетів часів першої світової війни, то думав про цікаву фактуру, що утворилася з плином часу. А дружина подивилася і каже: “Скільки ж крові пролилося через ці штуки…”

В іншій скульптурі намагався втілити спомин… образ того, що залишиться після нас, погляд на сьогодення з майбутнього… Глядачка ж на виставці, навпаки, побачила щось футуристичне. Те, що люди бачать роботи з іншої точки зору, збагачує художника”.

Запоріжжя пан Володимир вважає унікальним. Зокрема, тому, що завдяки металургії місто має залізо – чудовий матеріал для скульптури. Легкої, повітряної, цікавої, що могла би прикрасити парки, сквери, набережну. Не навіки.

“У Європі скульптура у парках стоїть років десять. Людям набридає дивитися на одне й те саме, тому «застарілі» витвори розбирають, і дизайнери з архітекторами створюють щось нове. Зважаючи, звичайно, на відповідність скульптури тому чи іншому фрагменту природного або історичного ландшафту.

Запоріжжя – місце сили, це пуповина України. Хочеться, аби запорізька влада зрозуміла його унікальність, і місто отримало достойну оздобу”.

Ганна ЧУПРИНА, фото автора

«МИГ» Виставка Володимира Балибердіна демонструється у Туристичному інформаційному центрі (пр.Соборний, 151)