Навряд чи ми замислювалися про це раніше, але саме зараз доволі часто чуємо про те, що у війни, виявляється, є свої закони. Протягом своєї історії людство воювало фактично завжди, і довгий час навіть не замилювалося, що збройні конфлікти можуть мати якісь правила чи умови. Проте згодом дійшло висновку, що принципи гуманізму повинні бути й на полі бою.

Закони та звичаї війни – це компонент міжнародного права, який регулює умови для початку війни та поведінку сторін, які в ній задіяні. Вперше були сформульовані у 1864 році, коли низка європейських держав підписала Першу Женевську конвенцію. Згодом вона обростала новими пунктами, до неї приєднувалися інші держави. На тепер договір складається з чотирьох угод та трьох додаткових протоколів.

Отже, які основні принципи лежать у концепції законів про ведення війни?

1) Збройні конфлікти повинні обмежуватися досягненням політичних цілей, які поклали початок війні і не повинні включати непотрібних руйнувань.

2) Громадяни та майно, які не сприяють військовим зусиллям, повинні бути захищені від невиправданих смертей та руйнування відповідно.
3) Забезпечення захисту прав тих осіб, які потрапили в руки ворога, особливо військовополонених, поранених та хворих, дітей та цивільних осіб.
4) Будь-які війни повинні бути припинені якомога швидше.

У 1907 році IV Гаазька конвенція ввела деякі норми на додаток протоколам до Женевських конвенцій. Згідно з цими положеннями, воюючим сторонам заборонено:
- використовувати отруту або отруєну зброю;
- вбивати або ранити супротивника, який здався;
- використовувати зброю, яка може заподіяти зайві страждання;
- знищувати або конфісковувати власність ворога, якщо це не продиктовано військовою необхідністю;
- завдавати ударів по незахищених містах, селищах і будівлях;
- використовувати підданих ворожої держави проти їхньої Батьківщини;
- грабувати та мародерствувати.

Звісно ж, правила ведення війни торкаються й використання певних видів зброї – наприклад, хімічної та біологічної. Втім, наприклад, касетні бомби прямо не заборонені. Конвенція про неможливість їх використання вступила в силу 1 серпня 2010 року, але до неї не приєдналися США, Китай та (яка несподіванка!) РФ.

Щодо військової окупації: сторона, яка захопила певну територію, повинна забезпечити на ній порядок та дотримуватися основних прав і свобод громадян, в тому числі на приватну власність. Крім того, окупанти не можуть депортувати звідти корінне населення і заміняти його своїм тощо.

В принципі, неважко здогадатися, з якою метою ми надаємо цю інформацію. Вона – відповідь на звинувачення по відношенню до Україні від деяких міжнародних «правозахисних» організацій – нібито вона порушує правила ведення війни. Безглуздо, звісно, з огляду на те, як поводяться російські загарбники на нашій землі.

Такі епізоди воєнних злочинів мають розглядатися Міжнародним кримінальним судом у Гаазі. Зазначимо, що кримінальна відповідальність поширюється не тільки на міжнародний державний рівень, але й на окремих осіб. Втім, процес може запросто розтягнутися на довгі роки, і до його кінця ризикують не дожити деякі з воєнних злочинців, що дозволяють собі порушувати як Женевську конвенцію, так і всі інші постулати щодо норм ведення війни.

Максим КОРОБЕЦЬ