misto.zp.ua

Сьогодні – сто років з дня народження художника, який подарував Запоріжжю 13 ящиків картин

Сьогодні – сто років з дня народження художника, який подарував Запоріжжю 13 ящиків картин

У Запорізькому обласному художньому музеї сьогодні згадують художника Віктора Тимофійовича Грозного. Згадають його й шанувальники музею, бо не одна вже яскрава виставка цього митця відбулавася у Запоріжжі. Наразі щасливчики події в музеї 14 листопада – виставки «Фарби життя» – отримали у подарунок музейне видання «Український художник з Австралії Віктор Грозний. Живопис». Наразі можна отримати листівки з фото картин митця. Вони разом із каталогом у 2018 році були видані коштом Посольства Австралії в Україні, яке й запропонувало зробити такий подарунок відвідувачам музею до ювілею художника.

Сьогоднішній ювіляр Віктор Грозний Народився 16 листопада 1925 року. Місцем народження вказав хутір Зелений на Вільнянщині [впродовж 1924-1935 років нинішній Вільнянськ мав назву Софіївка, а от назва хутора та місцезнаходження його потребує архівних досліджень].

Хутір міг бути як поселенням вільних від поміщицької влади людей, як це траплялося чути та території Тернівки Вільнінського району. А ще хутори саме в час народження майбутнього художника створювала радянська влада, переселяючи селян, звільняючи місце для Дніпробуду. Так основою нинішньої Матвіївки стали хутори Матвіївський, Веселий та Шовковий, засновані родинами переселенців з села Вознесенка.

Десь в історії цих подій губиться й історія мальовничого хутора Зелений.

Скоріше, це історія заможних селянських хуторів. “З моїми золотими батьками я мав незабутні найкращі роки мого дитинства. Був один у них, мій тато мав гарну хату і сад з вуликами. Я виріс на меду і фруктах, ловив рибу і розводив голубів – і так я проводив 17 літ з моїми дорогими батьками на хуторі Зелений в Україні…” – так художник роки поспіль згадував рідні місця.

Про поневіряння, на які його кинула Друга Світова війна, мені розповідала Ірина Миколаївна Ласка, мистецтвознавиця та мовознавиця найвищого рівня, натхненниця та творча дослідниця численних подій у нашому художньому музеї. З нею й пов’язане й особиста єдина подорож Віктора Грозного до рідних місць, і його вибір Запорізького музею для дарування свого спадку.

У 1942 році окупанти масово депортували українську молодь до Німеччини, потрапив до цієї хвилі переселенців мимоволі й Віктор Грозний.

Втративши рідну хату, шукав собі місця у світі, та й опинився з часом в Австралії. Там, у Сіднеї, він почав малювати. Там згодом закінчив вечірні курси малювання при Східнотехнічному коледжі в Сіднеї. Влаштувався працювати у ботанічний сад і це заняття стало справою всього життя.

Здавалося б, де Матвіївка, Вільнянськ – і де Сідней?  Східно-Сіднейський технічний коледж – заклад з мало не 200-річною історією [заснований у 1933-му]. Спочатку він був додатком до Сіднейського технічного коледжу, але діяв незалежно з 1955 по 1996 рік, коли став Національною художньою школою. На сторінці Sydney Technical College наводиться список архітекторів, які отримали тут освіту. Кожен – із власним посиланням у Вікіпедії. Де ж наш Віктор Грозний та… тисячі таких же яскравих імен українців, які прикрасили своїми талантами мапу світу…

Тож, за визначенням https://socrealizm.com.ua/gallery/artist/groznyi-vt-1925 Віктор Грозний – художник.

“Для творчого стилю художника притаманні свіжість прийомів, безпосередність та простота, виразність предметних мотивів, замкнута форма та локальний колір. Українську тему відображено у портретних зображеннях земляків, натюрмортах із жоржинами та рушниками.

Працював садівником ботанічного саду у Сіднеї. Брав участь у виставках. Персональні виставки – у Києві (2001), Запоріжжі (2001, 2006 – посмертна), Енергодарі (Запорізька область, 2004, посмертна). Основні твори: «Туман у Сіднеї. Ботанічний сад» (1964), «Чотирнадцять бумерангів» (1968), «Українські художники та великодні яйця» (1974), «Українські рушники», «Коронація її величності королеви Єлизавети II» (1988), «Австралійські квіти» (1992); серія – “Птахи” (1984). Твори зберігаються у Запорізькому художньому музеї.

Помер 27 лютого 2002 року в місті Тувумба, Австралія”.

Насправді, виставок у Запоріжжі було більше.

Репортаж з відкриття однієї з них зберігся у цифровому варіанті: https://1news.zp.ua/ru/v-zaporozhe-otkryilas-ekzoticheskaya-vyistavka-kartin-avstraliyskogo-hudozhnika-foto/

18 липня 2018 року, в обласному художньому музеї відбулося відкриття виставки робіт Віктора Грозного «З Австралії з любов’ю»…

На той час вже не було на світі ані художника, ані мистецтвознавиці…

Попередня експозиція, про яку йшла мова на сторінках нашої газети в матеріалі «13 ящиков картин…», супроводжувалась дуже екзотичною зоовиставкою, яку представив мандрівник, колекціонер, знавець природи  Валерій Кеменов. Щоб відшукати подробиці тих подій, доведеться зануритися в архів газети.

Тоді на тривалий час у декілька місяців музей наповнився голосами яскравих південних птахів, шурхотом метушні маленьких мавпочок, павуків, ящірок. В оточенні австралійських пейзажів, екзотичних квітів рослин натюрмортів це виглядало дуже органічно.

Пам’ятаю, як біля однієї з кліток ми зупинилися з Іриною Ласкою, і вона захоплено розповідала мені про знайомство з Віктором Грозним, довге листування та епопею з доставкою оцих 13-ти скринь безцінного живописного багатства з Австралії. Ірина Миколаївна не помітила, як маленька мавпочка у клітці вхопилася за краєчок її шалика та тихенько тягнула його до себе… Схопилися ми обидві, та зі сміхом обережно повернули шалик під сердиті вигуки тваринки.

 

 

Твори художника належать до так званого «наївного» живопису. Здається, що й це поєднує митця з Україною. Залюблений на все життя у спогади про рідний хутір Зелений, Віктор Грозний не міг не малювати в народній традиції. Так, як бачили життя та рідну природу Марія Примаченко, Катерина Білокур…

Мандрівник та любитель природи, влітку 1988 року Віктор Грозний відвідав Запорізький край. Зустріч із батьківщиною підштовхнула його подарувати обласному музею свої численні картини. Подолавши велику відстань і всі перепони, 13 ящиків, у яких були твори художника, потрапили до музейних фондів. Загалом в обласному музеї налічується 321 робота нашого земляка.

Чи не він зліва на своїй роботі? Дуже схожий. Фото з виставки 2018 року

Виставка 2018 року була поділена на дві секції. На першому поверсі розміщено роботи Грозного, в основі яких художник використовував українські сюжети, а на другому поверсі – австралійський.

І у 2018 році виставку прикрашали екзотичні маски, мушлі, метелики зо всього світу, розмальовані бумеранги – з колекції Валерія Кеменова.

Нині про творчість художника Віктора Грозного нагадають листівки у подарунок.

Згадайте майстра, який все життя любив наш край та Україну.

Інеса АТАМАНЧУК за матеріалами відкритих джерел


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
Лента статей
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОЗИЦІЯ
МІГ
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
MISTO.ІНФОРМ
ПОРОГИ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Газета "МИГ" – издание с интереснейшей судьбой и историей. Первый номер ее, тогда еще "Комсомольця Запоріжжя", вышел 12 ноября 1939 года (с 1991 года "Комсомолець Запоріжжя" сменил название на "МИГ").

Все более 70-ти лет своего существования газета прошла вместе со страной, была активным участником всех этапов ее развития на пути к независимости Украины.

Журналисты газеты "МИГ" и ее дизайнеры – это профессионалы, опытные знатоки своего дела, поэтому не удивительно, что они – лауреаты многих областных, республиканских и международных конкурсов, обладатели различных стипендий. В свое время газета получила грант британского фонда WFD, грант посольства США в Украине и др.

В штате – более 50 сотрудников. Средний возраст – 38 лет. Каждый сотрудник (кроме водителей и уборщиц) имеет рабочий компьютер.

Газета имеет свою принципиальную позицию, никем не финансируется, ее владельцами издания являются сами журналисты.

С уважением,
редактор

Контакты

Адреса редакції:
69600, г. Запорожье, пр. Ленина, 152, 5-й этаж.

Запоріжжя та область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 |