Rob Garrett, вірний друг України, який постійно висвітлює творчість наших митців в соцмережах, позиціонує себе як Art teacher in Poland & online @RobtheArtTeacher (YouTube). Artist. Writer. / Новозеландець у Польщі. Запорізькі митці вже не раз потрапляли на його сторінки, які він веде англійською та українською мовою.
Публікацію від 12 січня Роб Гарретт присвятив пам’яті української художниці Лани Чорногорської із Запоріжжя, позивний «Саті».
На південному фронті першого січня 26-річна Лана «Саті» Чорногорська загинула під час удару російського безпілотника, коли її команда рухалася з позицій у Запорізькій області першого січня 2026 року. Лана воювала у складі «Удачників», добровольчого підрозділу, який проводив розвідку за допомогою безпілотників для українських оборонно-технічних сил. Її товариші пам’ятають її як принципову, віддану та безмежно вірну – людину, яка завжди була поруч, коли це було потрібно. Окрім військової служби, вона була художницею, небінарною громадською активісткою, анархісткою, журналісткою, культурною діячкою. Вона обіймала різні посади в підрозділі, зокрема готувала безпілотники до бойового застосування, а також була пілотом і штурманом різних БПЛА. Це велика втрата для нашого підрозділу». З початку повномасштабного вторгнення Чорногорська була добровольцем, а у 2024 році приєдналася до підрозділу «Удачі» Добровольчої армії України, проходила навчання та виконувала завдання на передовій.
Уривок з некролога Лани «Тим часом в Україні»: “Вона будувала культуру. Потім вона вирішила її захищати. Лана «Саті» Чорногорська жила цивільним життям, яке об’єднувало громади: культура, незалежні ЗМІ, тиха робота, яка робить місто живим. Коли повномасштабне вторгнення Росії перетворило виживання на базову лінію, вона відмовилася спостерігати здалеку. Лана записалася на службу в підрозділі безпілотників на південному фронті пілотом і штурманом БПЛА – робота, яка вимагає точності, нервів і повної відповідальності. Першого січня вона загинула під час удару російського безпілотника, коли її команда рухалася з позицій у Запорізькій області. Її історія не про символ. Вона про людину, яка мала життя, варте збереження, – і все ж обрала відповідальність”.
Автор Максим Еріставі згадує: “По-перше, немає кращого способу зрозуміти Україну та російський імперіалізм, ніж через особисті історії українців, які ризикують усім, щоб протистояти йому. Є ще дещо. Багато хто за кордоном з мирним менталітетом не розуміє, що демократична оборона, як і в Україні, не передається на аутсорсинг професіоналам – щоб вижити, кожен робить свій внесок. На передовій або підтримуючи передову. Українська армія, найбільша та найдосвідченіша в Європі, представляє весь спектр суспільства: інженерів, художників, журналістів, баристів тощо, які привносять у боротьбу свої різноманітні навички та життєвий досвід. Ця горизонтальна мобілізація, а не імперське командування зверху вниз, зробила українську оборону найуспішнішим антиколоніальним опором російському імперіалізму на сьогоднішній день. Лана не була якимось винятком чи дивним винятком у всьому цьому. Вона представляла правило, яке робить можливою українську стійкість”.
На офіційній сторінці служби БПЛА Української добровольчої армії повідомляється:
“Саті була відданою воїнкою, людиною з твердими принципами та справжньою подругою. Окрім військової служби, вона була художницею, культурною діячкою та громадською активісткою. У підрозділі Саті виконувала широкий спектр завдань – від підготовки безпілотників до бойового розгортання. Вона служила як пілотом, так і штурманом різних систем БПЛА”.
“Вчора сестра Саті померла. Вона померла майже миттєво – на моїх очах. Мені шкода, що я особисто нічого не могла для вас зробити. Це була надзвичайно складна ситуація – вибух БПЛА, двоє тяжко поранених людей і розуміння того, що потрібно допомогти комусь, у кого ще є шанс… За десять хвилин до вашої смерті ви дали мені мандарин. Ми з’їли його на двох, і я назвала вас чудовою дівчиною – бо такою ви були. Дякую вам за все”, – Ігнатій Івлев-Йорк @ivlevyorke
“Дякую, Роб! Найбільше, що потребують герої захисники України – це те, щоб про них пам’ятали і віддавали належне…” – пишуть Гарретту українці.
Комментарии:
нет комментариев