misto.zp.ua

Олександрівськ: дві Поштові вулиці та декілька імен вулиці Соборної

Олександрівськ: дві Поштові вулиці та декілька імен вулиці Соборної 

Готуючи цей матеріал, ми з нашим «МИГовським» автором мирних часів помітили, що у 2023-му виповнюється 150 років Привозній площі – Великому Базару, Анголі, Тучі, Центральному ринку – хто як називав це місце із незмінним за півтора сторіччя призначенням. Це лише додатковий бонус у безлічі фактів історії нашого міста, які отримає читач завдяки нашим віртуальним екскурсіям із Валерієм Стойчевим.

Кожен із місцевих жителів знає – головна вулиця Запоріжжя має таку саму назву, яку мала у дореволюційному Олександрівську. Нині це проспект Соборний. Але так було не завжди [у різні часи у назві намагались увічнити і Леніна, і Гітлера].

Головною вулицею Олександрівського посаду [назва міста Олександрівська з 1785-го до 1806-й], за картами 1780-1790 років, була та, по якій проходив поштовий тракт із Маріуполя до Новоросійську [тогочасна назва Катеринославу]. Квартали вздовж поштової дороги швидко розросталися. Довгий час вулиця мала назву Поштова, згодом це Перша Нижня, а з 1890 року – Миколаївська. У радянські часи це була вулиця Артема.

 

Частина  плану Олексадрівського посаду. Кінець XVIII ст.

Саме ця дорога поєднувала Олександрівську фортецю із посадом. На плані міста Олександрівська, складеному громадянським топографом Ракобольським у 1849 році, чітко простежується маршрут поштового тракту з Оріхова до Катеринослава через все наше тодішнє місто.

З часом Поштова дорога була перенесена на дві вулиці вище, з причини, очевидно, скасування Олександрівської фортеці. І саме відтоді вона й веде свою особисту історію. Від мосту через річку Мокру Московку ця дорога проходила вгору повз Базарну площу, Свято-Покровську церкву, у напрямку села Вознесенка. Цей напрямок Поштової дороги надалі зумовив і розвиток Соборної вулиці. І нинішній проспект прокладений вздовж того поштового тракту.

Обраний у 1874 році олександрівський міський голова Микола Миколайович Демочані [у 1874-1880 роки саме він став першим міським головою, обраним на повний термін, а не Павло Львович Захарін, який обіймав цю посаду як перехідну у 1872-74 роки] з перших днів свого обрання активно став приділяти увагу благоустрою вулиць міста. У 1874 році він запропонував замостити міські вулиці. У той же час були збудовані два нові мости через Мокру Московку та Криву.

У 1875 році було вимощено 2500 сажнів Поштової вулиці від мосту через річку Мокру Московку до Базарної та церковної площ [одна сажень – 2,1336 метри]. Навколо Базарної площі була укладена бруківка. Розпочато будівництво будівель для приміщення Міської Думи, міщанської Управи.

У 1870 році на Базарній площі Олександрівська місцеві купци збудували 24 торгові крамниці у вигляді Нижнього та Верхнього гостинних рядів. Нижній розташовувався вздовж Поштової вулиці. Це призвело до зменшення вільного простору на Базарній площі для тих торговців, які приїздили на підводах.

У 1873 році Привізний ринок отримав інше місце. Площину для торговлі розширили, вирівнюючи територію – засипали довколишні рови та ями. Це були останні залишки старого ретраншементу, що оточували Олександрівський посад із часів його заснування. Таким чином, саме 1873 рік можна впевненно вважати роком появи нової площі в Олександрівську – Привізної [для нас нинішніх – Центрального ринку]. Благоустрій площі дозволив значною мірою забезпечити місцями торговців. У 1876 році міська влада вирішила замостити площу нового торжища і вулицю, що з’єднує цю площу з Базарною площею “для доставления удобств привозному базару в ненастное время года”.

Так із 1873 року почалася нова епоха цієї непоказної вулички, що стала поряд із Соборним центром розвитку торгівлі. Назва цієї вулиці Базарна [у радянські часи – вулиця Анголенка].

У 1879 році було замощено 132 погонних сажнів Поштової вулиці, від садиби Розживіна до будинку Воєводина, шириною п’ять сажнів, всього 660 квадратних сажнів, а також в’їзди на поперечні вулиці на вісім сажень.

У місті Олександрівську провели інвентаризацію всіх вулиць та провулків. На перейменування центральних вулиць Олександрівська, зокрема й Поштової, значною мірою вплинуло будівництво 1886 року нового Свято-Покровського Собору.

За документами Олександрівської міської управи перші згадки про нову назву вулиці датуються першою половиною серпня 1890 року. Якщо бути точним, це заява від 13 серпня олександрівського міщанина Івана Івановича Гетьмана про видачу йому довідки щодо наявності у нього садиби на Соборній вулиці [колишній Поліцейській], придбаній у 1863 році. Це один із документів, у якому вперше зустрічається нова назва центральної вулиці міста. Аналіз та вивчення архівних документів міської адміністрації Олександрівська дозволив більш точно наблизитися в датуванні появи, а краще сказати, перейменування вулиці, яка згодом стала головною вулицею Олександрівська, а з часом і Запоріжжя.

Протягом трьох років, з 1890-го по 1893-й, вулицю частіше називають по-старому – Поштовою. Після перейменування в документах писали: “… по улице Соборной (бывшей Почтовой), или по Почтовой (ныне Соборной)”.

У пізніші часи колишні назви Соборної вулиці згадуються в податкових [розкладних] книгах, при здійсненні нотаріальних дій із нерухомістю, щоб уникнути плутанини і для точного визначення місцезнаходження майна.

Так сталося, що у пошуках документальних підтверджень про виникнення головної вулиці міста Олександрівська з’ясувалося, що Соборна вулиця до свого перейменування мала інші назви.

Більшою мірою вони належать до другої половини 1860-х – початку 1890 року. Серед колишніх найменувань були виявлені мною такі: Поштова, Стовпова, Велика, Головна, Верхня, Поліцейська. Перші чотири назви топонімічно пов’язані з поштовою дорогою, яка з першої половини ХІХ століття проходила майбутньою вулицею Соборною. Майже всі ці назви – синоніми Поштової. Назва Поліцейська частіше використовується наприкінці шістдесятих років XIX сторіччя, переважно в офіційних і нотаріальних документах.

Валерій СТОЙЧЕВ, історик, краєзнавець


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
Лента статей
MISTO.ІНФОРМ
ДІТИ ЗАПОРІЖЖЯ
ПОЗИЦІЯ
МІГ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОРОГИ (АРХИВ)
ІНДУСТРІАЛЬНЕ ЗАПОРІЖЖЯ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА (АРХИВ)
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ (АРХІВ)
РОСТ (АРХИВ)
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ (АРХИВ)
СОДРУЖЕСТВО (АРХИВ)
ПРАВДА (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
БЕЛАЯ СТРЕЛА (АРХИВ)
ЗНАМЯ ТРУДА (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Про СМИ

Газета "МИГ" – издание с интереснейшей судьбой и историей. Первый номер ее, тогда еще "Комсомольця Запоріжжя", вышел 12 ноября 1939 года (с 1991 года "Комсомолець Запоріжжя" сменил название на "МИГ").

Все более 70-ти лет своего существования газета прошла вместе со страной, была активным участником всех этапов ее развития на пути к независимости Украины.

Журналисты газеты "МИГ" и ее дизайнеры – это профессионалы, опытные знатоки своего дела, поэтому не удивительно, что они – лауреаты многих областных, республиканских и международных конкурсов, обладатели различных стипендий. В свое время газета получила грант британского фонда WFD, грант посольства США в Украине и др.

В штате – более 50 сотрудников. Средний возраст – 38 лет. Каждый сотрудник (кроме водителей и уборщиц) имеет рабочий компьютер.

Газета имеет свою принципиальную позицию, никем не финансируется, ее владельцами издания являются сами журналисты.

С уважением,
редактор

Контакты

Адреса редакції:
69600, г. Запорожье, пр. Ленина, 152, 5-й этаж.

Запорожье и область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 | follow us on | читайте нас в