Виверження підводного вулкана Хунга-Тонга-Хунга-Хаапай у Тихому океані у 2022 році супроводжувалося незвичним атмосферним процесом. Учені з’ясували, що вулканічний шлейф не лише викинув в атмосферу значний обсяг метану, а й запустив механізм його прискореного руйнування, пише IZ, посилаючись на IFL Science.
За даними нового дослідження, під час виверження в атмосферу потрапило близько 330 тисяч тонн метану. Зазвичай цей газ може зберігатися в атмосфері приблизно десять років і суттєво посилювати парниковий ефект. Однак у випадку з Хунга-Тонга-Хунга-Хаапай частина метану зруйнувалася значно швидше.
Що виявили вчені
Супутникові спостереження показали появу хмари з рекордно високою концентрацією формальдегіду. Її вдалося відстежувати близько десяти днів, поки вона переміщувалася у бік Південної Америки.
Формальдегід існує в атмосфері лише кілька годин. Тому його тривала присутність стала ознакою безперервної хімічної реакції, під час якої метан перетворювався на формальдегід, а потім — на вуглекислий газ і воду.
Ключову роль у цьому процесі могли відіграти компоненти вулканічного шлейфу:
- солона морська вода, піднята через підводний характер виверження;
- багатий на залізо вулканічний попіл;
- сонячне світло;
- сполуки хлору, здатні руйнувати метан.
Чому це виверження виявилося особливим
Раніше вчені вже описували схожий механізм над Атлантичним океаном. Там пил із Сахари змішується з морською сіллю, утворюючи аерозолі залізної солі. Під дією сонячного світла такі частинки вивільняють хлор, який руйнує метан у повітрі.
Однак для вулканічного шлейфу в стратосфері такий процес раніше не фіксували. Фізичні умови на такій висоті відрізняються від тих, що спостерігаються над океаном, тому виявлення аналогічного механізму стало несподіваним.
Виверження Хунга-Тонга-Хунга-Хаапай відбулося під водою, через що в атмосферу одночасно потрапили морська сіль і вулканічний попіл. Це створило умови для утворення активного хлору, який брав участь у руйнуванні метану.
Значення відкриття
Відкриття показує, що атмосферний пил, зокрема вулканічні частинки, може впливати на баланс метану: скільки цього газу потрапляє в атмосферу і скільки видаляється природними процесами.
Досі такі фактори не завжди враховувалися в розрахунках. Тепер дослідники вважають, що дані про метанові викиди та тривалість перебування метану в атмосфері потрібно коригувати з урахуванням впливу пилу, солі та хімічних реакцій в аерозолях.
Метан залишається одним із найважливіших парникових газів через сильний короткостроковий вплив на клімат. Тому розуміння природних механізмів його руйнування важливе для точнішої оцінки кліматичних процесів та ефективності заходів зі скорочення викидів.
Комментарии:
нет комментариев