Провідна неділя — перша неділя після святкування Великодня. В народі її ще називають Червона гірка.

Цього дня віряни згадують покійних родичів. Починаючи від понеділка після провідної неділі весь тиждень називається "поминальним".

2024 року православні віряни східного обряду святкували Великдень 5 травня. Тому Провідна неділя, яка завжди йде після цього світлого свята, випадає на 12 травня.

Що означає Провідна неділя

Згідно з церковними традиціями, на Великдень Господь відпускає душі покійників на землю. Саме тому впродовж всього Світлого Тижня серед вірян існує звичай ставити на підвіконні запалену свічку. Вона допомагає душам знайти шлях додому. Викладають на вікно і кілька крашанок, щоб вдовольнити голод покійних.

В Провідну неділю душі повертають назад на небеса. Тому родичі повинні прийти на кладовище, щоб з ними попрощатися. Здавна навіть існувала народна прикмета, якщо цього дня дощить, це означає, що душа "плаче", адже Бог не відпустив її гріхи.

Насправді, кажуть історики, традиція "проводів" з'явилася на наших землях задовго до християнства. За язичницькими традиціями праукраїнці поминали покійних родичів у період весни, коли оновлюється природа. Тоді це дійство символізувало коообіг "життя-смерть-життя". Наші пращури вірили, що "трапеза" з покійниками допомагає живим віднайти сили, а мертвим заспокоїти їхній дух.

Традиція перекочувала до християнства, але її дещо змінили. Спочатку молитви відспівували лише в храмах, але згодом перенесли це дійство до кладовища. Там же біля могил освячували їжу, ділилися освяченими продуктами. Зазвичай це були паски, книші, пироги, коливо, крашанки.

В народі першу неділю після Великодня називають по-різному: Червона гірка, Антипасха, Фомина неділя. Перша назва найбільш поширена. З'явилася вона ще в язичницькі часи. Так тоді називали дні справжньої весни. Люди піднімалися на найвище місце біля поселення, розпалювали багаття, співали пісні та водили хороводи. Існувала традиція проводити "ярмарки наречених".

Що несуть до церкви і на кладовище в Провідну неділю

Особливою стравою, яку готують на Провідну неділю або на поминки по родичу, який щойно помер, є коливо. Готується воно як кутя, але додатково поливають цукровим сиропом чи медом. Зверху за допомогою родзинок викладають хрест. В деяких регіонах України коливо називається канун або сито. Ця страва прийшла до нас з дохристиянських часів.

Окрім колива також печуть паски, фарбують крашанки. В давинину часто готували ті страви, які подобалися покійникам за життя. Всі продукти несли на кладовище, розстеляли там скатертини між могил і ділилися між собою трапезою.

Сьогодні ж священники закликають іти на кладовище лише з живими квітами та молитвою у серці, не влаштовуючи серед могил обіди. Тим більше, що багато хто залишає наїдки на могилах, і пізніше їх розтягують звірі.

Як вітатися в Провідну неділю? Існує дуже цікава традиція. Підхійшовши до могил, потрібно привітатися з ними, промовивши: "Дай нам, Боже, щастя, здоров’я, всякого добра, а померлим дай, Боже, лежати та цю землю тримати". Також на могилах запалюють свічку з чорною стрічкою.

Провідна неділя: народні прикмети

Українці здавна вірили в прикмети та повір'я. З Провідною неділею також пов'язано чимало цікавих. Наприклад, вірили, якщо молодий хлопець чи незаміжня дівчина не будуть брати участі у гуляннях, доля на них розізлиться, тому вони будуть сидіти без пари аж до наступного року.

Існувала цікава традиція, коли господині обмивали ікони в домі джерельною водою. Вірили, що це допоможе покращити стан здоров'я членів родини і матеріальне становище. Також вранці у Провідну неділю цією водою обов'язково вмивалися. Спочатку старше покоління вмивало наймолодших домочадців, а вже потім себе.

Рано вранці читали молитви для довгого і щасливого життя. При чому ці молитви були звернені не лише до Господа, але й до покійних родичів, які повинні "попросити" за рідню на тому світі.