Так звані "вибори" в Росії лише за назвою (а за фактом – прагнення влади продемонструвати потолок підтримки військового курсу), прогнозовано, продемонстрували абсолютизм чинного режиму.

Ані конкурентів, ані ЗМІ, ані дискусії. Хіба що питання явки обговорюється як мета.

Проте авторитаризм і тотальний контроль мають і зворотний бік. Йогой прояв – питання часу. Влада, як відомо, це категорія, яка проявляється за наявності аудиторії. Грубо кажучи, влада розташована/проявляється по обидва боки взаємин – влада лідера над іншими та влада інших над лідером. Тобто реагування/фітбек як контрвлада.

Коли влада такого фітбеку не потребує (зручно, коли спочатку "консервативна більшість", а потім "глибинний народ" як запорука відсутності реакції, крім загальної згоди), і завдання полягає лише в тому, щоб пригнічувати і контролювати, цей підхід працює. Коли завдання виходять за цю рамку, щось може піти не так.

Авторитарні режими, побудовані на силі та пригніченні будь-якої конкуренції, ніколи не призводять до розвитку своїх держав. Вони навіть не ставлять такого завдання. Цей підхід, і я вже колись писала про це, добре описує термін Гавела "влада безвладних". Йдеться про те, що лише авторитарний стиль і механізми примусу при ірраціональних системах, де немає конкуренції і пригнічується ініціатива, ніколи не призведе до розвитку.

Путін утримує свій режим на "владі безвладних". Для утримання режиму цього, напевно, достатньо. Для інших завдань – ні. У цій війні, я в цьому переконана, переможе той, чий формат держави буде перспективнішим і прогресивнішим. Як би нам складно не було, в Україні, не дивлячись на слабкі інституціі, на рівні ініціативи працюють і пропозиції зверху (від влади/політиків), і пропозиції знизу (від суспільства). У Росії ж сама ініціатива нерідко карається.

Окремо про "вибори" на окупованих територіях. Те, що російська влада хоче показати як додаток до "легітимності" курсу війни (мовляв, і новоприєднані до РФ українські території "голосують"; а "голосувати" в Росії, як відомо, можна тільки за владу), навпаки, має стати її слабким, уразливим місцем. Тут немає жодних сумнівів щодо порушення всіх норм міжнародного права, та й у військових злочинах РФ щодо українських громадян (недавній звіт спеціальної комісії ООН про ситуацію на окупованих територіях якраз про це), а отже – вибори є нелегітимними (раз легальна, їхня юридична складова, була із явними порушеннями міжнародного права).

ОЛЕСЯ ЯХНО

Політичний експерт