Ми розслабились, тил чомусь повірив що перемога вже гарантована – і саме ця віра призвела до прикрого протверезішання під кінець року.

Це протверезішання прийшло пізно, але ще не запізно, ми ще маємо трохи часу (але зовсім небагато!) на "ментальну мобілізацію".

Рашка в реальності не має того ресурсу для гарантованої перемоги у затяжній війні на виснаження, яким шантажує нас та союзників, це черговий путінський блеф. Насправді у наших ворогів проблеми не менші аніж у нас, якщо не більші, а от можливості для розв'язання проблем об’єктивно обмежені.

Це, звісно, не означає, що ворог вже ні на що не здатний, тож наша справа — тверезо оцінювати ворога: у жодному разі його не недооцінювати (це дуже задорого обходиться), але і не вестись на нібито "безмежний ресурс" та "непереможність" цієї кривої пародії на совок.

Так само не можна вестись на інші рашистські ІПСО, більшість яких можна охарактеризувати як "прінуждєніє к пєрємірію".Тимчасове припинення вогню, в якій обгортці його б нам не продавали, дасть нашим ворогам вкрай необхідний їм ресурс – час для відновлення втрат і перезапуску армії та оборонки, натомість для нас навпаки, буде початком дуже прикрого кінця.

Ми маємо достатні матеріальні ресурси та людський капітал для перемоги навіть у тривалій виснажливій війні, до того ж навіть власними силами, в умовах зменшення допомоги союзників.

Необхідною умовою перемоги є повна зміна парадигми нашого мислення та перебудова його на військовий лад, чого ми впродовж 2023 року не лише не зробили, а навіть навпаки.

За ментальною мобілізацією має негайно прийти організаційна та фінансова мобілізація – цілий пакет невідкладних кроків, які разом мають забезпечити нам якісний прорив як на фронті, так і у тиловому забезпеченні армії, що воює.

Більшість цих кроків (хоча і не всі) будуть непопулярними, та призведуть до просідання рейтингів влади. Але потім здобута перемога більш ніж компенсує ці втрати. Натомість відмова від непопулярних кроків призведе до поразки у війні, після чого саме поняття рейтингів втратить будь-який сенс.

Мобілізація людей у значно більшому за попередній масштабі (для чого у нас є достатній мобілізаційний резерв) має створити нам чисельну перевагу над ворогом на фронті (чого ми досі не мали та не маємо).

Мобілізація фінансів та промисловості має зробити нас самодостатніми щодо виробництва хоча б базового БК та зброї та створити нам переваги хоча б в окремих видах озброєнь.

Обидві ці цілі є реальними та досяжними впродовж 2024 року – але для цього починати треба вже вчора.

Євген ДИКИЙ, публіцист, ветеран АТО, голова Національного антарктичного наукового центру