На днях Запоріжжя відвідав наш земляк Сергій Крючков – зірка світового масштабу, трубач, вокаліст, актор, людина, яку французька преса назвала білим Луї. Члени спілки поляків Запоріжжя Полонія (керівник Лідія Єгорова) познайомились з відомим джазменом задовго до концерту, адже запросили його на засідання мовного клубу. Там вони мали змогу відверто поспілкуватись з відомим земляком.
- Сергій, Ви давно живете в Польщі?
- Вже 28 років… Зараз я живу в м. Реда, на Балтійському морі, під Гдинею.
- Чому саме Польща? Чому такий вибір?
- В 1991 році Союз розпався на окремі держави, і в кризу треба було якось виживати. Мені в складі колективу «Діксі Д» (Дніпропетровськ) запропонували роботу у Вроцлавському джаз-клубі «Рура». Зараз його, на жаль, вже немає. В 80-90-х це було культове місце. Поїхали на тиждень, залишились на півтора місяці, потім у Вроцлаві відкрили Spis – пивний ресторан на Ратушній площі. Там пропрацювали як home band майже рік.
- У Вас не виникало бажання осісти в іншій європейській країні?
- Ми працювали в Баварії. Не сподобалась Німеччина ні мені, ні музикантам. Тому з колективом повернулись до Польщі. Але вже на Балтійське море, в Юрату, готель «Бриза». Там ми працювали 13 років. Я не збирався емігрувати, так само собою вийшло. Економічно вигідніше працювати в Германії, але серцю не накажеш. Я дуже люблю Польщу: людей, природу. В Германії нудно: до обіду всі їдуть на велосипедах вправо, після обіду – вліво. І якщо ти їдеш вправо, на тебе всі дивляться, як на ідіота.
- Джаз – це музика для обраних. Її навряд чи можна назвати масовою…
- Я обожнюю джаз. Познайомився з ним, коли мені було 4 роки. Почув гарячу пронизливу музику американської рок-групи "Chase" – і був нею зачарований.
На жаль, в августі 1974 року Біл Чейз – головна одиниця ансамблю, загинув в авіакатастрофі. Залишається тільки гадати, якою надзвичайною музикою могли б ми насолоджуватись всі ці роки. На той час вони випустили всього чотири платівки.
- Ви не думали перекваліфікуватись у поп-виконавця або співати шансон? Як приклад, Олег Вінник, який повернувся до України, та збирає повні зали.
- Так, є популярна музика, але особисто мені вона не подобається. Всі люди різні: одні люблять цю музику, інші – гроші, а хтось – сам процес. Це нормально. І це не погана музика, просто мені вона не подобається. До речі, я не люблю і сучасний джаз. А от традиційний – це моє! Хоча доводиться йти на компроміси, бути цікавим публіці, щоб на тебе ходили. Адже якщо ти граєш для себе, хто піде на твій концерт?
- Як Вам далась польська мова? Ви вивчали на курсах чи самостійно?
- Я вивчав в середовищі. Не було ніяких курсів. Все так само собою вийшло. Почав непогано говорити вже через два місяці.
- Через 28 років життя в Польщі Ви вже можете говорити без акценту?
- Можу, але не переймаюсь цим. Розслабляюсь і починаю неправильно вимовляти, наприклад, м’який «ч». Та і акцент (Сміється) мене годує. Кіно потребує персонажів, що говорять польською мовою з російським акцентом. Це вже моя дочка говорить ідеально по-польські, думає по-польські, хоч вона і закінчила російську філологію, працює перекладачем.
- А вдома, в сім’ї якою мовою розмовляєте?
- Виключно польською.
- Кажуть, що в Польщі, на відміну від України, матріархат і польські жінки більш вимогливі, ніж українки. Це правда?
- Так, польки більш незалежні.
- Ви виконуєте пісні різними мовами…
- Так, я співаю польською, українською, англійською, іспанською, італійською, французькою, португальською. Виходить 8 мов. Хм, навіть не замислювався над цим…
- А скільки пісень взагалі у Вашому репертуарі?
- Я кинув рахувати, коли перевалило за 150. Є пісні, які виконую постійно, а є сезонні, які набридають. Хоча через деякий час до них можна повертатись.
- Це живе виконання чи можете собі дозволити фонограму?
- Виключно вживу, ніякої фонограми.
- Ви часто самостійно ведете свої концерти. Чому?
- Мені подобається спілкуватись з глядачами, бути з ними на одній хвилі, жартувати, ділитись враженнями. Це так захоплює!
- Мабуть Ви багато працюєте. Як любите відпочивати?
- Я не люблю відпочивати. Не знаю, що це. Може, вдома, в тиші. Телевізор не люблю. Якщо є вільний час, читаю.
- Що читаєте?
- Найулюбленіше – Булгаков «Майстер та Маргарита». Перечитую її багато разів. А так різну літературу. Зараз захопився філософією. Але це вже окреме інтерв’ю (Посміхається).
- Творчі люди залежні від свого настрою, натхнення… З яких джерел ви його черпаєте? Що вас може надихнути?
- Я вже багато років займаюсь китайською гімнастикою тайцзи, цигун. Я тренер з китайської гімнастики. Цигун дуже допомагає, дисциплінує, швидко повертає до життя.
- Я знаю, у Вас неабиякий досвід роботи в кіно…
- Так, я знімався в багатьох фільмах. В основному ролі епізодичні, бо російськомовні в польському кіно не знімаються. Маю досвід зйомок в серіалах. Якщо треба грати мафіозі – мене одразу запрошують (Сміється).
- Я не помітила в Вас якоїсь жорсткості…
- Це я ще не подивився на вас так серйозно! (Посміхається)
- В яких відомих кінокартинах Ви знімались?
- «Barwy szczesciа», "Syberiada Polska", звичайно, «Jack Strong». Контраверсійний фільм про полького офіцера, що працював на американську розвідку. Але не все так просто, адже це була співпраця за ідею – проти комунізму.
- Яких видатних людей зіграли?
- В «Jack Strong» зіграв Леоніда Брєжнєва. В картині «Hold ruski» зіграв царя Василя ІV Шуйського – останнього з династії Рюріковичів. Моя дружина тоді сказала: генсек, цар, залишилось тільки Господа Бога зіграти. И все: кар’єра вдалась!
- З ким з відомих поляків сьогодення Ви знайомі особисто?
- Я виступав для багатьох видатних людей, зокрема в готелі «Бриза». Лешек Міллер – свого часу прем’єр-міністр Польщі, Александр Квасневський – президент Польщі, Станіслав Лем – найпопулярніший польський письменник-фантаст за кількістю мов, якими перекладено його твори … Вже всіх й не пригадаю.
- Про що Ви мрієте? Ви досягли всього, чого хотіли?
- В творчості мабуть так. А ще я б хотів зробити свій фірмовий коньяк. На жаль, в Польщі заборонене самогоноваріння – серйозні штрафи, навіть в тюрму можна загреміти.
- Чому саме коньяк? Може, вино?
- Вино я не люблю. Коньяк, віскі… Але не забуваю про помірність. Адже, як говорив шотландський письменник Комптон Маккензі: «Любов рухає світом, але віскі обертає його вдвічі швидше».
- Вважається, що віскі полюбляють винятково чоловіки. 50 грамів хорошого напою з декількома кубиками льоду можуть бути набагато смачнішими, ніж екзотичні коктейлі з десятком інгредієнтів. А як щодо ковтка перед виступом?
- Ні, я цього не роблю. Може, колись в молодості і виникало таке бажання, але зараз, ні. Я часто імпровізую на сцені, не можна мати затуманений розум, треба думати, що ти граєш і для кого.
- Які масштабні концерти Ви порадите відвідати любителям джазової музики в цьому році?
- “Dresden Tradition Jazz & Dixi Festival – міжнародний, найстаріший в Європі і один з наймасшабніших в світі джазових фестивалів, який проходить в Дрездені. Цього року запланований на 19-16 травня. Працює вже більше 40 років, щоразу його відвідують понад 500 000 людей. Весь тиждень в місті панує святкова атмосфера з джазовими милями, брасс-бенд-парадом по старому місту і навіть виступами на палубах найстарішої в світі річкової пароплавної флотилії.
Завершальним акордом недільного дня СПЗ «Полонія» став виступ Сергія Крючкова на концерті «Jazz&Step» в м. Запоріжжя. Не даремно французька преса назвала Сергія «білим Луї». Його феноменальний голос, фірмовий джаз сподобався публіці різного віку. Доповнений запальними танцями степ-колективу його виступ став родзинкою концерту. Наприкінці ведучий розкрив таємницю, що концерт був підготовлений всього за одну репетицію і є творчим вечором, зустріччю старих друзів, а не традиційним шоу за участю всесвітньо відомого виконавця. Частина виручених від концерту грошей пішла на лікування маленького запорожця.
Почувши у його виконанні легендарні «What a Wonderful Life» та «Fly Me To The Moon», ми вже не мали жодних сумнівів – французькі журналісти були праві!
Тетяна Смольянінова, фото Ігор Гармаш
Комментарии:
нет комментариев