30
от автора

Голова літературного клубу «99». Керівник літературної студії при Студентському центрі культури Запорізького національного університета. Співорганізатор і співучасник літературних перформенсів «СЕМИРЕЧЬЕ», «ВЕРТИКАЛЬ» й першого в Запоріжжі турниру слем-поезії. Головний радактор запорізького самвидавчого літературного альманаху «ЧАС’НИК». Друкувався у літературних альманахах «Нова проза» (№ 1, 6, 8), «От сердца к сердцу», «Золота доба», літературному журналі «ШО», запоріжській періодиці. Лаурет обласного конкурсу для обдарованої молоді у номінації "Література" в 2003 році. Увійшов до книжки «Антологія 100 молодих поетів України» випущеної у 2006 році Одеським земляцтвом.

последние статьи
контакты

E-mail:

ОЛЕСЬ БАРЛІГ

Винахідники Запоріжжя – вони варті світового визнання

Якщо спитати у наших співгромадян, яких сучасних запорізьких винахідників вони знають, то в першу чергу, скоріш за все назвуть Григорія Чаусовскього. На нього, навіть, окремий розділ в картотеці обласної бібліотеки заведений. Але окрім цього інноватора в світі техніки Запоріжжі мешкають і працюють двоє інших не менш знакових винахідника.

Герман Ізмалков – справжній рекордсмен у світі винаходів. Перш ніж отримати 74 патенти на свої винаходи з найрізноманітніших галузей людського життя, він пройшов нелегку школу життя. А починалося все ще в дитинстві. Тоді, перед тим як піти до першого класу, маленький Герман постійно набридав своєму старшому брату звичайними дитячими питаннями про те, що і як існує у світі. Щоб той відчепився від нього, старший Ізмалков купив йому кілька брошур присвячених фізиці та техніці. Ця література стала не тільки першим підручником з дошкільного читання для Германа, але й вирішила його долю. Сьогодні йому шістдесят п’ять років і близько сорока з них віддано справі винахідництва в якій, в першу чергу, керується потребами людства.

Вступивши на шлях винахідництва Герман Ізмалков поступово позбавлявся від своїх ідеалістичних поглядів, стикаючись зі складними життєвими умовами. Скажімо, в сімдесятих роках минулого століття не патентувалися винаходи фізичних осіб. Державну реєстрацію розробки того часу можна було отримати від вищому навчальному закладу або заводу. Коли ситуація змінилися винахідник зіткнувся з іншою проблемою. Процедура дослідження патентним бюро новизни винаходу коштує сто гривень і стільки ж – видача самого патенту. Єдине стабільне джерело прибутку Германа Ізмалкова – пенсія, що не може покрити всі витрати подібного штибу. Не раз українське патентне бюро відмовлялося провести, навіть, формальну експертизу заявки, в той час як російське бюро без жодних перешкод брала її на розгляд. Але винахідник готовий вже до будь-яких випробувань долі, адже ще з тисяча дев’ятсот сімдесят п’ятого року він почув перше застереження від колеги по роботі. Тоді йому сказали, що він ще не знає, що таке “система” і що винахідництво може покалічити його долю. Проте Герман вперто тримався поставленої мети. Попри укладення двохсот заявок на отримання патентів, він прагне створити кількість, яка б не поступалася якості. Як винахідника його більш за все цікавить створення механізмів, які б могли вирішити проблеми, пов’язані з енергозбереженням та гідравликою. Але, окрім цього, в ході своїх досліджень Герман створив двадцять дві поліпшені моделі велосипедів і, навіть, власну модель пістолета. Проте найбільшим своїм досягненням він вважає двигун із зовнішнім підводом тепла. Остання розробка винахідника – роторна машина, яка може виконувати цілий спектр робіт й працювати і як двигун, і як насос.

За свої технічні удосконалення Герман Ізмалков отримав не одну відзнаку. Одна з перших – значок виданий у тисяча дев’ятсот вісімдесят першому році Всесоюзним інститутом патентної державної експертизи. А у дві тисячі першому році компанії „Вінер Форд” винагородила винахідника премію в півтори тисячі доларів. Найбільшою ж своєю проблемою Герман Ізмалков вважає відсутність дослідницьких зразків. Їхня наявність значно допомогла б впровадженню його винаходів у промисловий обіг.

Другим знаковим для нашого міста винахідником є Валентин Лакатош. Його історія, як розробника починається ще на початку п’ятдесятих років минулого століття. Саме тоді, коли він служив в армії до нього звернувся старший за званням капітан і сказав: «От, Валя, якби ти зміг винайти генератор постійного, а не перемінного току, то тобі б пам’ятник поставили». Слова товариша по службі засіли йому в душу. Але за конкретні технічні розробки він взявся лише через десять років, проте бажаних для себе результатів досяг тільки сьогодні.

Винахід Валентина Лакатоша став альтернативою двигуну Якобі, створеному ще в тисяча вісімсот тридцять четвертому році, згідно з принципом якого працюють всі існуючі двигуни. За основу своєї розробки Валентин взяв рух провідника в магнітному полі. В результаті він отримав перпендикулярні пересікання магнітно-силових ліній по всьому руху. Досягнутий результат не мав аналогів в світі.

Залишалось лише втілити цей принцип на конкретних технічних об’єктах. І Валентин взявся за створення двигунів. Перша його модель була покликана лише показати на практиці життєздатність розробленого ним принципу. Але після цього він замислився над тим, щоб поєднати функцію друкованих плат і двигунів. Так народився другий винахід. Отриманий механізм вийшов напрочуд вузьким, економічним й при цьому мав великий обертовий момент, це стало основною його перевагою. Все це дало поштовх до створення двигунів, на яких могли б їздити електромобілі та наземні скутери. Проте винахідник не став зупинятися на досягнутому. Йому захотілося створити пристрій, який міг би працювати як двигун і давати електроенергію. Наступна розробка поєднала функціональне призначення мотора і генератора. Потім Валентин Лакатош замислився над тим, щоб створити генератор, який міг би допомогти маленьким рибальським селам, в яких відсутні лінії електропередач. Опрацювавши чимало технічної літератури Валентин разом з сином Олександром створили лінійний генератор орієнтований на високий енергетичний потенціал водних хвиль. При цьому його потужність становила двісті Ват.

Окремим питанням для Валентина Лакатоша є енергозбереження. Адже всі існуючі двигуни є доволі енергозатратними. До того ж двісті двадцяти вольт у наших розетках вистачає для того, щоб спричинити смерть людини через електричний струм. Всі ж двигуни запорізького винахідника працюють на дванадцятьох вольтах.

Кожна розробка Валентина Лакатоша, тягне за його словами на дисертацію кандидата наук. Але цінність її не тільки наукова, але й промислова. Проте жоден з запорізьких заводів поки що не зацікавився винаходами, на відміну від іноземних. Навіть під час мого гостювання в його квартирі Валентину зателефонували з Нюрнберга з черговою пропозицією щодо співпраці. Тамтешні розробники просять його надати їм креслення мотор-колеса для створення роторних вітро-генераторів.

На сьогодні Валентин Лакатош має сім патентів на свої механізми, ще два збирається отримати найближчим часом. Свого часу запорізький винахідник написав листа в Адміністрацію Президента з метою долучення своїх розробок до широкого виробництва. Цей лист був переадресований до Національної академії наук України, від якої Валентин Лакатош отримав дипломи. Проте поза всім цим він й досі чекає, коли ж його винаходи зможуть функціонувати, як корисні й потрібні вітчизняному виробнику механізми.

Олесь БАРЛІГ

05.06.2009


Редакция не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции

Запорожье и область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 | | follow us on | читайте нас в