Українська мова як чинник миру та злагоди в Запоріжжі

09.11.2016

Чи може Запоріжжя стати україномовним і чи потрібно це? Сьогодні по всій країні відзначається День української мови та писемності.  З чим підходить Запоріжжя до цього дня — в матеріалі «Акцента»

Ні для кого не є секретом, що Запоріжжя на сьогодні є здебільшого російськомовним містом. На це багато історичних причин — це і етнічний склад населення міста, і міграція населення, і мовна політика часів СРСР, а також більшої частини періоду Незалежності. Важливим чинником, що вплинуло на домінацію російської мови в побуті в нашому місті безперечно є економіка та промисловість. Вся документація на запорізьких підприємствах, зокрема машинобудування та металургії довгий час була виключно російською мовою. Відтак у людей не було вагомо стимулу для вивчення української. Ще 25 років тому у запорізьких школах можна було навіть відмовитись від вивчення державної мови.
Взагалі українська мова в місті довгий час асоціювалася передусім з селом. Розмовляти державною мовою було навіть соромно.

«О, с села понаехали», — раніше таке можна було частенько почути в громадському транспорті міста.

Відтак, переважна більшість молодих людей, що приїздили до міста з області і з дитинства були україномовними поступово переходили на «общєпонятний». Також відкрите вживання української мови на початку 90 серед багатьох людей, особлиdо старшого віку, вважалася проявом націоналізму і чимось поганим.

«Говоришь по украински – значит ти «бендеровец».  А они нашим дедам в спину стреляли» — таку думку нав’язували запоріжцям навіть в роки Незалежності.

Лише з плином часу і зміною поколінь українська держава почала проводити адекватну національну політику у мовній сфері та у засобах масової інформації. Каталізатором змін стала війна на Донбасі та російська агресія. Держава нарешті зрозуміла, що власний інформаційний простір потрібно захищати. І це обов’язково треба робити також через національну мову. Спочатку була заборона на показ багатьох російських телеканалів, передусім інформаційних. Потім під заборону потрапили і серіали наших сусідів, де виславляються російські збройні сили та спецслужби. А  днями запрацював новий закон щодо квотності і частки україномовного продукту на радіо. Сфера шоу-бізнесу в Україні завжди було російськомовною, Співати російською було економічно вигідніше — на «общепонятном» можна було давати концерти як в Україні, так і в Росії. Нарешті більша частина шкіл та дитячих садків в місті стали україномовними. Хоча часто-густо це залишається ще на папері.

Як би там не було, мова визначає та впливає на свідомість людини. Активна, навіть агресивна інформаційна політика Росії, нажаль, стала значним чинником пропаганди, українофобії та сепаратизму серед наших співгромадян. Найбільш вдалою та успішною ця політика була на Донбасі та Криму. Ненависть до України будувалася на мовному, релігійному, історичному та культурному фронті.

Національна мова — фундамент будування нації

Але все ж таки, Запоріжжя уникло таких проблем як на Донбасі і через те, що за 20 років Незалежності для більшості молоді та людей середнього віку Україна стала Батьківщиною. Рідною ненькою. Тут, на мою думку, вплинув і географічний чинник — запоріжці активно подорожували всією країною, приймали гостей, спілкувалися з мешканцями інших регіонів, стали розмовляти при потребі двома мовами. В регіоні коже рік відбувалися культурні  заходи. Позитивну роль зіграла і етнічна приналежність громадян — за останнім переписом населення українцями вважали себе більше 70% мешканців області, хоча багато з них за фактом були російськомовними. Відтак, навесні 2014 року російська пропаганда не була критично успішною в нашому регіоні. Така сама ситуація була і в схожих етнічно та ментально сусідніх областях — Дніпропетровщині, Херсонщині, Миколаївщині. Дещо складніше було на Харківщині та Одещині, але і там активна частина російськомовної молоді виявилось проукраїнською.

Наразі, мовна проблема не турбує більшість мешканців нашого регіону. Це показують як різноманітні соціологічні дослідження так і власний досвід спілкування. Люди звикли і розуміють важливість державної мови. Немає проблем з перекладом фільмів у кінотеатрах, в яких зараз відвідуваність залежить більше від наявності грошей в кишені, ніж мови перекладу. Поступово українська мова потроху виходить за межі аудиторій університетів та паперів чиновників. Більше її стає і в органах місцевої влади. Хоча, слід зазначити, не всі депутати запорізької міської ради від умовно демократичних та проукраїнских партій постійно використвують державну мову. А на них також дивляться люди.

Ближчим часом намою думку, Запоріжжя залишатиметься двомовним містом, при цьому толерантно ставитиметься як до російськомовних, так і до україномовних співрозмовників. І в цьому нема нічого поганого. Це об’єктивний процес, який йтиме роками.

Серед кола моїх знайомих з кожним роком все більше людей, які щоденно спілкуються переважно українською мовою і з малку привчають до неї своїх дітей. Дуже важливо розмовляти та робити це грамотно, адже чим чистіша мова, тим більше вона викликатиме поваги у Вашого співрозмовника.

Процес українізації Запоріжжя йтиме швидше,  коли державна мова стане основною у місцевих ЗМІ та книговидавництві. Коли новини запорізьких приватних каналів виходитимуть українською, а в прайм-тайм фільми будуть державною мовою. Коли електронні ЗМІ та газети збільшать частку україномовного продукту. Коли, насправді, про українську мову не згадуватимуть лише на свята.   Втім, починати з чогось треба. Сьогодні новини на «Акценті» виходять державною мовою, ми приєднуємося до ініціативи наших колег зробити стрічку новин україномовною в цей день.

В нас багато російськомовних патріотів України. Але буде краще, коли любити, поважати Батьківщину, її національні символи та історію будуть всі. І тут без збільшення ролі української мови обійтись не можна.

Олександр Чубукін

Источник: akzent.zp.ua