«Я чув, як син кричить у сусідній кімнаті, нас били струмом»: Мешканець Енергодару пережив жорстокі катування у полоні

16.05.2025

За понад три роки окупації сотні енергодарців пережили полон, ув’язнення, тяжкі тортури, допити та катування. Наразі відомо про 30 цивільних мешканців Енергодару, яких окупанти тримають в ув’язненні.

Один з тих, кому вдалося вирватися з полону окупантів на волю — працівник Запорізької АЕС Олег. Його історію розповів міський голова Енергодару Дмитро Орлов.

Олег був офіцером військово-морського флоту. Ніс службу на двох флотах — Тихоокеанському та Балтійському. Встиг побувати в різних країнах, зустрічався з іноземцями. Після завершення контракту, у 1996 році, відмовився укладати новий та повернувся до України. Згодом, під час полону, саме ці факти з біографії чоловіка зіграли важливу роль.

Після повернення в Енергодар влаштувався на Запорізьку АЕС, до загону відомчої воєнізованої охорони. Пізніше перевівся до цеху радіоактивної безпеки.

На момент повномасштабної війни чоловік перебував у відпустці. Разом з іншими атомниками ходив на блокпост, допомагав копати траншеї, ніс чергування. Коли окупанти почали обстріли, учасникам спротиву наказали відступати. Всі чекали, що окупанти підуть на місто, але танки рушили в бік станції.

Після завершення відпустки Олег повернувся на АЕС. Пригадує, як по дорозі на роботу вперше побачив наслідки обстрілів – розірвані трубопроводи, сліди пожежі, вибиті вікна, пошкоджені будівлі. На КПП працівників вже зустрічали «зелені чоловічки» та БТР-и з кулеметами, направленими на прохідну.

Деякий час Олег ще продовжував ходити на роботу, допомагав ліквідувати наслідки обстрілів, під час яких було пошкоджене і обладнання цеху радіоактивної безпеки.

Першу спробу виїхати з окупації Олег і його родина здійснили у серпні 2022 року. Але їх «завернули» на Василівському КПП.

На ЗАЕС Олег продовжував працювати до січня 2023 року – допоки не заблокували перепустку. До цього його вже двічі викликали на «співбесіди» безпосередньо на станції. Перший раз — у листопаді 2022. Тоді на станцію прилетіла міна, пробила дах і розбила лабораторію цеху. Пізніше працівники знайшли її залишки. Олег одразу сказав, що це російська міна. І стріляли саме з боку окупованих територій. Про це хтось із співробітників одразу доповів «керівництву».

Олега викликали на допит. Сказали, що він, як колишній офіцер, повинен був «показати приклад» – першим взяти паспорт рф і укласти контракт з росатом. А вже через декілька днів заблокували перепустку.

Після цього Олег з родиною деякий час залишались вдома. А у червні окупанти забрали в полон і чоловіка, і його сина – з підозрою у шпигунстві.

«Під час обшуку знайшли моє посвідчення офіцера, фотографії, на яких я під час служби, з англійцями. Назвали зрадником. Потім вирішили, що ми з сином – диверсійна група, яка організувала шпигунську діяльність», — говорить чоловік.

Тоді батька і сина окупанти звинуватили в організації вибуху, що стався напередодні в Бердянську. Спочатку намагались силою вибити зізнання, катували струмом, допитували, піддавали тортурам.

«Били стальним прутом по колінах, ліктях. В мене були зламані пальці, перебиті ноги, руки. Нас з сином розводили по різним приміщенням. Я чув, як син кричить у сусідній кімнаті. Погрожували привезти і дружину з донькою», — пригадує Олег.

Після того, як окупантам не вдалося довести свої звинувачення, почали примушувати взяти паспорт рф та укласти контракт з росатом.

Сина відпустили через три дні. Олег просидів «на підвалі» тиждень, весь цей час піддаючись жорстоким катуванням, психологічному тиску та постійним допитам. Увечері його «видавали на виховання» кадирівцям. Ті роздягали чоловіка, били гумовою палицею по спині. А зранку приходили фсб-шники і проводили вже свій допит. Весь цей час чоловік сидів в очікуванні розстрілу. На третій день привели дружину, посадили навпроти і почали бити струмом. Коли Олег спробував визволитися, вдарили пістолетом по голові так, що він втратив свідомість.

Як тільки чоловіка звільнили, родина вирішила виїжджати. Але окупанти забрали всі документи, банківські картки, телефони – «на перевірку». Повернули тільки через місяць. У квартирі за весь час провели чотири обшуки. Під час останнього вже навіть нічого не шукали, просто трощили і нищили все підряд.

У жовтні 2023 року дружина та діти знову спробували виїхати. Під час виїзду окупанти затримали сина і відправили до російського СІЗО, звинувачували в опорі правоохоронцям. Хлопця тримали майже місяць, але згодом все ж відпустили.

Коли родина вже була у безпеці, Олег також почав готуватися до виїзду.

Чергову спробу виїхати Олег здійснив вже у лютому 2024 року. Виїжджав через пропускний пункт Ізварине Луганської області. Потім була Колотилівка, і вже 24 лютого 2024 року Олег був в Україні.

Зараз він з родиною разом і в безпеці. Як і тисячі інших енергодарців, чоловік чекає деокупації Енергодара та мріє про повернення додому. Олег – у списку атомників, які мають першими поїхати у звільнений Енергодар відновлювати роботу Запорізької АЕС.

Источник: forpost.media