Загиблі запорізькі герої 2019-го року. Поіменно

03.01.2020

В 2019 році сто одинадцять захисників України віддали свої життя в зоні бойових дій, захищаючи незалежінсть нашої держави. Серед них — четверо воїнів, доля яких пов’язана із Запорізьким краєм. Згадаємо кожного з них.

Лютий

Борис Борисович Бординюк народився 28.02.1987 року у селі Чеховка Нижньосірогозького району Херсонської області. Мешкав у селіБлаговіщенкаКам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.

Закінчивши 9 класів сільської школи, хлопець вступив до Мелітопольського ліцею залізничного транспорту, у якому 2008 року отримав фахи: «оператор поста централізації, складач потягів, регулювальник швидкості руху вагонів». Також закінчив 6-місячні курси провідника.

Один з братів Бориса трагічно загинув у 22-річному віці, а за півроку трагічно загинув й інший, 25-річний брат. Важко уявити, що пережила тоді мати, поховавши двох синів, і неможливо уявити, що коїться в її душі зараз, коли пішов від неї останній синочок.

Деякий час чоловік попрацював у рідному селі, згодом – в Енергодарі у залізничній галузі, і роботу свою дуже любив. Життєрадісний та сповнений оптимізму, Борис Борисович ніколи не нудьгував, адже для цього у нього не було часу, який він завжди витрачав на більш корисні речі.

У серпні 2016 року він підписав із ЗСУ контракт.

Старший солдат, старший навідник 1-го мінометного відділення мінометної батареї 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 24 лютого о 6.00 в районі села Катеринівка Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельного осколкового поранення, якого зазнав під час обстрілу найманцями РФ наших позицій з 82-мм мінометів.

Похований 27 лютого у рідному селі. У нього залишилися мати та дві сестри.

Квітень

Владислав Олександрович Рой народився 30.08.1994 року у селі Різдвянка Новомиколаївського району Запорізької області.

Після 9 класів Різдвянської школи, Влад вступив до Покровського вищого професійного училища №75, що знаходиться у селі Олександрівка Дніпропетровської області, у якому у 2013 році отримав фах «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва». Працював на посаді механізатора у фермерському господарстві «Скорпіон».

У грудні 2018 року Влада було призвано для проходження зборів по територіальній обороні та оперативному резерву, спочатку чоловіків з різних РВК доправили до Запоріжжя, а потім – до навчального центру «Десна», де він проходив курси підвищення кваліфікації на посаді номера розрахунку ЗУ 23-2 з 30.01 по 03.03.2019 року. Під час зборів, у лютому цього року, Влад прийняв присягу на вірність українському народові.

У взводі він був одним з наймолодших, проте завжди проявляв розумну ініціативу, сумлінно та без затримки виконував усі поставлені перед ним бойові завдання. І, що дуже важливо, він був самодостатнім, як боєць, його не треба було виправляти чи підштовхувати, він не потребував жодного корегування своїх дій чи то у складі групи, чи то у самостійних завданнях, він все робив майже бездоганно, попри відсутність бойового досвіду. Після навчання у Десні Владислав Олександрович прийняв рішення служити в «Айдарі» та 15.04.2019 підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 17 вересня близько 3.00 в районі селища міського типу Південне Донецької області від смертельних осколкових поранень, що дістав під час мінометного обстрілу наших позицій.

Похований 19 вересня у Різдвянці. У нього залишилися мати та сестра.

З повним списком героїв зі всієї України можете ознайомитися у матеріалі Цензор. Нет.

Примітка. Список може бути неповним.

Бои за Дебальцево глазами и камерой Романа (Кино) Базенко: неизвестные истории и эксклюзивные фото и видео

Источник: akzent.zp.ua

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.