Відзнака «Жіноче серце» знайшла своїх берегинь

27.08.2026

Прикрашений незабудками стилізований козацький хрест із серцем і голубом миру з початку 2026 року вручили вже десяткам запоріжанок, чиї сини та чоловіки, захищаючи Україну, назавжди залишилися у небесному війську.

Напередодні Дня пам’яті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність, ще 20 жінок отримали почесну відзнаку виконавчого комітету Запорізької міськради «Жіноче серце». Це вже четверта церемонія, яку місто проводить, схиляючи голови перед родинами, що втратили найцінніше.

- Жіноче серце - це незламне серце. Воно кохає, болить, але не здається. Почесна відзнака «Жіноче серце» - це наша підтримка і вдячність жінкам полеглих воїнів за те, що вони виховали справжніх Героїв, - говорить директорка Департаменту з питань ветеранської політики Олена Швець.

Символ шани та визнання незламної відданості, моральної сили, стійкості духу матерів і дружин загиблих та зниклих безвісти Захисників особисто вручила очільниця міста Регіна Харченко. Вона наголосила, що почесна відзнака – це лише частина великої роботи для збереження живої пам’яті про Героїв - не тільки на меморіалах, а в самому житті Запоріжжя.

- Підтримка родин загиблих Захисників - це наша постійна відповідальність. Ми створили Консультативну раду жінок загиблих Героїв, щоб ви самі могли говорити місту, що вам потрібно. Ми розвиваємо ветеранські простори, соціальну та медичну підтримку, безбар’єрність. Сьогодні я хочу сказати вам особисто: ми пам’ятаємо. Нехай ця відзнака нагадує: ви не самі. У вас є ваша громада. Є Запоріжжя. Бо ваші діти захищали наше місто. А тепер наше місто має берегти вас, - звернулась до присутніх жінок пані Регіна.

«У нас все добре. Я тебе люблю». Це останнє повідомлення від сина, яке отримала Світлана Понятенко за кілька годин до його смерті. Віктор Понятенко народився в багатодітній родині. Займався боксом, неодноразово ставав чемпіоном Запоріжжя та області, срібним призером Кубка України серед молоді. З 2018 року служив у морській піхоті, зокрема у 35-й окремій бригаді, брав участь у бойових діях на Донбасі в період АТО/ООС, служив у штурмовій та розвідувальній ротах. Після завершення контракту у 2022 році 23-річний юнак повернувся додому лише на два місяці. З початком повномасштабного вторгнення разом із молодшим братом вступив до територіальної оборони Запоріжжя. Загинув Віктор 15 травня 2022 року близько 6:00 ранку під час бойової операції біля села Ольгівське. Його тіло вдалося повернути лише через рік і три місяці. Мати весь цей час продовжувала сподіватися, що син живий, однак дива не сталося.

- Ця відзнака символізує пам’ять і біль усіх матерів, які втратили синів на війні, а також тих, чиї діти зараз захищають Україну. Таку втрату неможливо пережити — з цим болем живеш усе життя. Поки ми пам’ятаємо, наші Захисники живуть у наших серцях. Дуже важливо, щоб про наших Героїв пам’ятали й молоді люди, - наголосила пані Світлана, яка також цього дня стала берегинею «Жіночого серця».

Джерело: zp.gov.ua