Про ухилянтів, романтизм і справжню війну: відверте інтерв’ю майора Андрія Бистрика, який захищає країну з 2014 року

02.06.2026

Андрій Бистрик із позивним «Карат» боронить Україну з 2014 року. Служив у легендарному 37 окремому мотопіхотному батальйоні, з 2019 по 2021 рік — у 55 окремій артилерійській бригаді. Із січня 2022 року й донині захищає державу у складі 260 окремої бригади ТрО «Хортиця»: майор Андрій Бистрик є начальником відділення комунікації бригади.

Він брав участь у контрнаступі на Запорізькому напрямку влітку 2023 року, оборонних боях на Куп’янщині у 2024 році та боях під час наступу росіян поблизу Приютного. Під час служби відповідав за логістику, евакуацію поранених і загиблих, доставку боєкомплектів та супровід підрозділів на позиції.

В ексклюзивному інтерв’ю Forpost Андрій Бистрик розповів, що думає про ухилянтів і сучасний рекрутинг, поділився вражаючими історіями зі служби, а також нагадав, за що борються сильні люди на фронті.

«Після Іловайська стало зрозуміло — це надовго»

— Пам’ятаєте момент, коли вперше зрозуміли: ця війна надовго?

—Це відчуття у мене було ще в 2014 році. Ще до того, як я був був мобілізований, коли операція здійснювалася тільки нашими Збройними силами на той момент і коли бойовиків вибивали, звільнювали Луганську, Донецьку область.

А потім, коли вже стався Іловайський котел, коли росіяни ввели війська, офіційно, так скажемо, тоді вже всі зрозуміли. Пам’ятаю, як сів в машину і поїхав за Курахове подивитися, яка обстановка у нас на лінії бойового зіткнення. І я приїхав, намагався знайти там військовий частину, для того, щоб доєднатися до неї, але не знайшов і поїхав далі, просто в бік Донецька, щоб зрозуміти, де у нас лінія бойового зіткнення та як виглядає фронт.

Я приїхав просто до місця, де стояла БМП, до капоніра (фортифікаційна споруда, призначена для ведення флангового або поздовжнього вогню у двох протилежних напрямках – прим. редакції), і там були розкидані багато гільз, лежали багато скриньок від снарядів. А навпроти мене приїхав, зі сторони Донецька, інший чоловік. І ми ходимо, роздивляємось. Я шукаю, де ж тут лінія фронту, він теж когось чекає. Ми почали розмовляти, і я його запитую: «А де ж лінія фронту? В який бік?» Він каже: «Так її нема».

Якщо, я кажу, я поїду прямо на Донецьк, я просто приїду в Донецьк? Він каже: «Так, просто приїдеш в Донецьк». І так саме і бойовики, якщо вони поїхали в сторону Курахового, вони просто приїхали би до Курахового, Покровська, Павлограду, і так далі.

І от все, мені стало зрозуміло, що нам дуже не вистачає особового складу, що це надовго, тому що у нас формувалися підрозділи, формувався 37-й батальйон територіальної оборони в Запоріжжі. Перед цим 23-й батальйон територіальної оборони. Але було видно, що все ж таки сил у нас недостатньо. Тому це для мене було одразу зрозуміло, що це надовго.

Источник: forpost.media