«Серця в полоні»: в День закоханих запоріжцям нагадали про полонених захисників

15.02.2026

В Запоріжжі 14 лютого, в День закоханих відбулася щотижнева акція на підтримку військовополонених . Не зважаючи на дощ і повітряні тривоги, учасники зібралися в центрі міста, аби нагадати суспільству, владі та світу про долю тих, хто перебуває в російській неволі.

Акція, пройшла в форматі мовчазного перформансу, де кожен приносив свою історію болю та надії.
Учасники поділилися особистими розповідями, підкреслюючи, що в полоні немає свят, а серця рідних залишаються з полоненими.

Стелла Орел, організаторка акції, пояснила її мету в інтерв’ю:

«Сьогодні, в День закоханих, ми вийшли на щотижневу акцію, щоб нагадати всьому суспільству, нашій владі та всьому світу про наших полонених. Нагадати, що в полоні немає свят, що наші серця в полоні і що наші полонені не забуті. Ми не можемо сидіти вдома і мовчати. Тому ми виходимо в центр міста і нагадуємо нашому суспільству про наших полонених, які вже четвертий рік знаходяться в російських катівнях, нагадуємо про наших безвісти зниклих. Наша частка серця знаходиться разом з хлопцями та дівчатами в полоні. Зараз ми дотримуємося правил безпеки. Ми не можемо під час тривоги розгортати, на жаль, прапори, плакати, тому наша акція називається ‘Мовчазна'».

Юлія, прийшла разом з батьками військовополоненого – Катериною Михайлівною та Миколою Петровичем. Вони чекають на рідного брата Юлії, азовця, який потрапив у полон у Маріуполі.

«Чекаємо брата. Азовець, вийшов почесний полон у 2022 році. Зараз знаходиться в Росії, в Ізолі, самі страшні. Був він у колонії номер три в Ізолі, а зараз ВК Скальний 37. То ж саме Пермський край, це саме страшне, де їх катують і на мороз -45 виводять. Дуже, дуже тяжко, але ми надіємося, віримо»

Юлія з батьками чекають на брата і сина

Ми чекаємо його з цим серцем. І свят немає ніяких. Буде головне свято, коли всі повернуться додому. Він виходив з Маріуполя в чесний полон, захищав Маріуполь. На Азовсталі.
Він спортінструктор, але солодкоїжка. Але любив все солодке. Він спортсмен, але солодке та торти обожнював. Мама пекла, він торти їв з таким задоволенням.
А так – здоровий спосіб життя, спортсмен. В нього не було ні свят, нічого. Кожного дня віджимання, кожного дня спортзал, бігає. Йому 50 років, але він не виглядав на свої роки. До війни, гарно виглядав все, а зараз, звичайно, погано виглядає, дуже»., — ділиться Юлія.

Серед учасників — пані Лариса, яка чекає на сина, зниклого безвісти на фронті.

«Чекаю сина. Безвісти зник на курському напрямку. Зник безвісти у 2024 році, 14 грудня. Остання звістка була… Я з ним розмовляла 12-го, 13-го грудня, а 14-го вже зник. І все. Спочатку снився.
Пиходив у такому сірому, не знаю, в сірих кольорах.
Але я його чекаю. Якби це відео він побачив або була б змога передати, я б йому сказала: ‘Синку, я тебе чекаю і будь там впевнений, що тобі є куди повертатися, що ми нікуди не поїдемо звідси. І дай Боже тобі сил, натхнення, вір у те, що ти повернешся'».

Лариса чекає на сина з полону

Источник: forpost.media