«Мовчати та нічого не казати — це найгірше, що може бути»: у Запоріжжі відбувся автопробіг на підтримку військовополонених

17.03.2025

У Запоріжжі відбувся автопробіг на підтримку військовополонених, який організували небайдужі громадяни, серед яких Анастасія Сірук. За її словами, до акції долучилися не лише запорізькі бригади, а й інші, адже проблема полонених є дуже гострою.

У заході взяли участь понад 60 автомобілів, зокрема автоклуб на чолі з військовослужбовцем 65-ї бригади.

Маршрут пролягав проспектом, щоб привернути увагу людей. До автопробігу приєдналися також колишні військовополонені, які вважають такі акції важливими, попри те, що деякі звільнені бійці зазначають: після подібних заходів тиск на тих, хто залишається в полоні, може посилюватися. Однак усі наголошують, що мовчання й забуття — це найгірше.

Акція у Запоріжжі

Данило з частини 3033, колишній військовополонений, розповів: «Я вже був на інших акціях, зокрема в Трускавці. Намагаюсь, коли є час, долучатися до таких акцій, підтримати хлопців, тому що сам був у такій ситуації і розумію, що хоча б такими акціями наша влада якось звертатиме увагу, що треба щось робити, бо там дуже багато хлопців, і їх треба звідти витягнути».

Валентин — ще один колишній полонений, поділився своєю історією: «Ми потрапили в полон, виходячи з Маріуполя. Я пригадую, коли нас забирали, усі казали нам, охоронці, що на обмін, але коли ми дізналися, що їдемо до Ростова, посадили в потяг. Ми їхали першу добу, другу добу, потім нам під Перм’ю сказали, що це не обмін, можете не сподіватися. Ми їхали п’ять діб до Алтайського краю, і я зрозумів, що це дійсно не обмін, коли побачив «росгвардію» і все інше. Як завжди — прийомка, потім був камерний режим. У нас перший день прийшли, сказали, як себе поводити: завжди закриті очі, щоб ти нічого не бачив, голова десь біля колін, руки за спиною. Мені пощастило — я пробув там місяць. Це була моя крайня точка».

Едуард, очільник 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», висловив скептицизм щодо перемовин: «Вони порушували домовленості у 2014, 2015, 2016, 2022 роках, і я впевнений, що вони не будуть їх дотримуватися й надалі. Тому боремося — як на полі бою, так і на волонтерській та цивільній площині».

Славко Твердохліб фото та текст автора

Источник: forpost.media

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.