Телеведуча Альона Матвєєва: «Все одно в результаті, ви досягнете того, чого хочете, якщо не припините працювати»

22.03.2018

Ведуча новин TV5, Альона Матвєєва, розповіла про випадковий «збіг обставин», який став покликанням всього життя, історію телепрограм новинного характеру й дала декілька порад, як стати справжнім ведучим.

 — Ви отримали Вищу освіту за спеціальністю – економіка. Як сталось так, що Ви вирішили стати ведучою?

—  Я працювала економістом, мабуть, більше трьох років, і мені це подобалося. Потім я вирішила, що хочу займатися чимось ще паралельно. І вирішила здобути ще одну освіту – пішла навчатися на журналіста. І от коли я подала документи, вступила до вузу, то побачила об’яву, що на ТВ5 набирають ведучих. І саме так я стала ведучою на першому курсі університету, навчаючись на журналіста.

— Тобто, Вам це подобалося давно чи це була мрія ще з дитинства?

— Ні, мрії не було. Так сталося. Так склалися обставини, тому що я повинна була поступати до одного вузу – це ЗНУ. Але, на жаль, я не встигла подати документи в визначений термін, запізнилася на один день, ось. Тому мене відправили, сказали, що в КПУ ще приймають документи, йдіть подавайтесь, і саме у КПУ була об’ява про те, що набирають ведучих.

—  А чому ТВ5? Адже на різних телеканалах подають об’яви.

— Так, але я ж не пробувалась. Я не намагалась стати ведучою, я не подавала резюме. Я просто побачила і пішла, тобто, це не було у мене на меті піти кудись працювати ведучою, чи стати там, працювати в кадрі одразу, ні. Тобто, це був, як збіг обставин.

— Чому саме ведуча програми новин? А там, не розважальної програми?

— Я одразу, коли прийшла,  саме хотіла бути, ну це всі так хочуть, коли приходять. Як не говорила дівчатам, вони хочуть бути ведучими або прогнозу погоди, або вести якийсь музичний дайджест, вести коротенький, типу такий розважальний. Нас пробували на «Ранок» , на саме такий музичний дайджест, і на новини. Мені дуже хотілося залишитися на цьому дайджесті, тому що здавалося це весело, круто, ось. Але, потім сказали, або новини, або ніяк. Або ми продовжуємо пробуватись на новини, або йдіть додому. Було три етапи, і звісно, я погодилась, тому що, раз я вже тут, раз я прийшла, то треба продовжувати. І так і залишилась, але ще жодного разу я не пошкодувала.

— Для Вас новини – це щось особливе?

— От коли я вже почала працювати ведучою новин, я зрозуміла, що таке новини. І що їх неможливо не любити. Ти або живеш і вони в тобі. Ти там прокидаєшся, і перше, що ти робиш, навіть не встаєш там чистити зуби, чи біжиш чай чи каву собі робити. Ні, ти відкриваєш новини і дивишся, що відбулося в Запоріжжі, Україні, інколи закордоном. Але закордоном, чесно кажучи, я роблю не часто, тільки, щоб зекономити свій час і встигнути випити філіжанку кави зранку. Але ти або їх любиш, або ні. В моєму випадку мені показали, що я люблю новини, і вже я без них не можу. І якщо зараз мені  запропонували б бути ведучою, я не знаю, навіть, на якомусь відомому всеукраїнському каналі музичного дайджесту або якогось розважального, я б не погодилась. Я знаю, чого я хочу.

— А Ви працювали саме журналістом, чи хотіли б ним попрацювати?

— Я трошки працювала журналістом, але, таке, за покликанням душі. Мені дуже хотілося навчитися, тому дуже часто, коли, нам дають теорію в інститутах, вона відрізняється від практики, так. І коли я сюди прийшла, зазвичай ведучими навпаки стають: спочатку журналіст, потім вже ведучий. В моєму випадку, я стала спочатку ведучою, і мені хотілося навчитися все ж таки, як це робиться, ось. І просилася у випускового редактора, у головного редактора, щоб мене відправляли на зйомки, ну там – інколи. Декілька сюжетів, може там 5-6 в мене є зроблених. Ну там один, який я люблю, іншим, яким я пишаюся, ну і просто я зробила, щоб показати, що я можу самій собі, не комусь, тобто все що я доказую,в житті,  я доказую собі, а не комусь. Цими сюжетами, їх трошки, але я вже можу це робити, якщо мені знадобиться, то я сяду і напишу сюжет, я поїду його відзніму. І навіть, якщо буде -16, а таке теж було, я це поїду і зроблю.

— А як довго Ви вже працюєте ведучою?

— Чесно сказати, я не пам’ятаю. От я знаю, що трохи більше двох років в прямому ефірі, а до прямих ефірів, ми виходили в запису, і я не пам’ятаю, скільки точно була.

— Досвід вже є певний, великий напевно?

— Ну як великий, мабуть, плюс-мінус, десь роки чотири з гаком. Я точно не зможу відразу сказати.

— На Вашому досвіді, щось змінилося в новинних програмах? Адже Ви ведете багато новинних програм. Мовлення українське в зв’язку із законами. А там, тематика, формат, от що Ви помітили?

— О, змінилося дуже багато. Це мабуть, взагалі, порівняння таке. От коли я прийшла, якраз відбувся такий «каток», коли все змінювалося. Тобто воно от так от все пішло. Одразу змінився головний редактор, я це пам’ятаю, мене це ще ніяк не зачепило, тому що я ще не почала працювати повний день, повністю в новинах. Тобто, можна, навіть, сказати, що я поки ще стажувалася, а потім: новий випусковий редактор, новий головний редактор, потім прийшли нові люди, новий генеральний директор. І ось все це, воно за собою тягло не тільки зміни в колективі, але і те, що бачили глядачі. Коли відбулась модернізація каналу, то всі побачили, так, нову картинку, нову студію, тобто все це і багато чого. І я вважаю, що мені пощастило, тому що люди, які працювали задовго, до того, як відбулися великі зміни на каналі, їм було важче переналаштуватися. Так, як я, в принципі,ще  мало чого знала про новини, про те, як це все правильно робиться, то мені було легше вирішити одразу, як йти в ногу з часом, як все робити.

— У Вас є співведучий – Ігор Бєлишев. Які у Вас відносини? Ви конкурували, можливо? І, хто з вас перший почав вести новини?

— Та ну,ну яка конкуренція. Звісно ні. Він, взагалі, такий дуже м’який, щирий, добрий, тобто немає у наших відносинах чогось неприємного. По-перше, ми не бачимось. А коли ми бачимось, то ми вже засумували один за одним, то що говорити поганого, якщо ми давно не бачились. Спочатку прийшла я працювати, але дуже небагато відпрацювала. Ми працювали з Леною Зайцевою, так, яка зараз «Тиждень. Підсумки» веде. Але потім, її забирали на цю програму і Ігор Бєлишев прийшов, і ми почали з ним працювати. Тиждень на тиждень ми працювали, або спочатку день, точно, вже складно згадати. Але зараз ми працюємо тиждень на тиждень, дуже любимо, у нас один робочий стіл на двох. Один тиждень я сиджу за ним, другий – він,ось. Я їм його цукерки, печиво, цукор, він вибачає все. Тобто, нічого поганого в наших відносинах немає. Я його дуже поважаю, дуже пишаюсь тим, що я з ним знайома, і звісно, як можна не любити голос Бєлишева, його тембр.

— У нас в ЗНУ, на факультеті журналістики тільки на третьому курсі ми вивчаємо правильну дикцію, постановку голосу, володіння мімікою, жестами. У Вас дуже чітка дикція, українська мова, голос, міміка, жести – все це працює воєдино. Чи Ви навчалися цьому, чи це дар від природи?

— Ні, немає дару. Я Вам більше скажу, от те, що навіть зараз є, зараз теж, я займаюся з викладачем, тобто це треба робити постійно і ми знаємо які в мене недоліки. Дуже багато мовних дефектів, які треба видаляти з себе протягом, мені здається, всього життя. Братися так раз на рік і робити аналіз над помилками, і це правильно. Ось із самого початку, ми почали займатися з викладачем і потім ми, не знаю, там кожен рік, я вже сама окремо шукала викладача і займалася з ним. І зараз, якраз той період, коли знову займаюся з викладачем, але вже Київським, тому що Запоріжжі всіх   вже пройшла, хочеться чогось нового.

— Тобто Ви продовжуєте і надалі займатись ?

— Так я продовжую працювати над дикцією і над вимовою, і над артикуляцією, тобто над всім цим.

— Загальновідомий факт, що Ви матуся двох діток. Чи не проявляють вони бажання йти по Вашій стежці ведучих? Стати такою, як мама?

— Ну хотіла я цього, як мама. Хотілося б бачити діток своїх телевізорі, але ні. І я собі колись пообіцяла, що я не буду перечити, якось тягти їх за собою чи казати – виконуй там те, що я хочу, ні. Я їм дозволяю бути собою і робити вибір, і вони вдячні за це. Вони підтримують, коли я обираю щось для себе, вони теж не перечать, тому що, знову ж таки, мені зараз доводиться кожні два тижні їхати на два – три дні, це боляче всім, але вони підтримують. Тому що, у нас от  у родині таке правило – ми підтримуємо починання кожного .

— І на останок. Декілька плюсів та мінусів Вашої професії. І які поради Ви можете дати новачкам і як стати ведучим?

— Мені здається, якщо тобі подобається те, що ти робиш, то це один суцільний плюс, тому що ти знаєш все, що відбувається довкола, ти встигаєш засумувати за роботою. Коли там, два, три, чотири дні тебе немає на роботі, ти вже біжиш, тому що тобі хочеться вже розповідати, переповідати всю інформацію, яку ти знаєш. Або ти там, побачив десь в Інтернеті, на якомусь ресурсі , і тобі вже цікаво прийти на роботу і дізнатися, чи наші журналісти вже їздили, чи бачили це. Тобто, це дуже цікаво. Тому що наші журналісти в більш розгорнутому вигляді все це роблять.

Ну з мінусів – це, мабуть, косметика. Це от єдиний мінус, якого я можу назвати. Тобто, на нас дуже багато гриму. І звісно, доводиться дуже сильно слідкувати  за шкірою, тому що шкіра псується кожного дня і волосся. От професійна косметика, що її багато, але, теж, від цього не піти. Змиряємося і йдемо далі, просто працюємо.

І поради новачкам – любити те, чим займаєшся, навіть, якщо ти хочеш працювати ( я моделюю на ведучого новин, бо мені здається – це найкраща професія) Але, якщо немає на каналі пропозиції, а тобі пропонують попрацювати кимось іншим – працюйте, працюйте ведучим передачі для малят, передачі дайджесту, якогось невеличкого, але робіть це і постійно працюйте над собою. Все одно в результаті, ви досягнете того,чого хочете, якщо не припините працювати.

Анастасія Куркіна

Источник: akzent.zp.ua

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

---