Інтерв’ю зі студентом 4-го курсу ЗНУ Бутко Валерієм

Валерій, нам відомо, що ви вчитеся на факультеті журналістики, за фахом “реклама та зв’язки з громадськістю”, де ви зараз працюєте, та як знайшли роботу за спеціальністю?
– Я працюю в рекламній компанії “Tamirlan” за вибраним фахом, таку роботу я, в принципі і не шукав, вона знайшла мене сама. Якщо казати конкретно, мені подзвонила знайома з якою я працював у сфері соціології. Та повідомила, що вона відкриває рекламну агенцію повного циклу. Та запросила мене до себе на пост менеджер з продажів.

– Що входить в Ваші прямі обов’язки?
– В мої обов’язки входило не тільки продажі фірмам рекламного, матеріалу, але й створення/виробництво реклами. Це генерування ідей, робота з дизайнером, постійні, нудні розмови з виробником та, що не мало важливо, допомогти клієнтам, визначитися, що ж саме вони хочуть.
Окрім цього, я займався доставкою, та навіть установкою реклами, наприклад, на перших місяцях роботи прийшлось їхати з офісу на Шевченківський р-н забирати наліпку на вуглепластиковому каркасі розмірами 1х2 метри, та в “годину пік” на громадському транспорті, везти її на Космічний з величезним перфоратором на плечах, а потім, ще встановлювати його на профіль, але найсмішніше те, що розмір каркасу не збігався з розміром профілю, проблему прийшлося вирішувати на місці грубою чоловічою силою.

– Яку ставку може отримувати студент який навчається на денному?
– В цілому — ніякої, приходиться жертвувати або роботою, або навчанням. Оскільки я не живу з батьками, мені категорично потрібна та важлива робота. Тому пріоритеті розставляються самі по-собі. З урахуванням того, що я був менеджером з продажів — все залежало від мене. Після навчання я міг поїхати додому, або до офісу, якщо ми входимо в стан пошуку клієнта (коли немає активних проектів). Отримував я відсоток з ведення проектів. Іноді було затишшя ні замовлень, ні проектів, а іноді аврал. Абсолютно нічого не встигали. Враховуючи те, що на початку нас було тільки двоє.
Відсоток з продажів був достатньо великий 40% від різниці, тільки “різниця” не завжди була великою. Бувало так, що замовлять 1000 візитівок, звичайнісіньких, не кажучи вже про особливий дизайн, дизкартони, тиснення, лак і т.д. А бувало й цілу PRкомпанію.
Під час політичної перегони за тиждень можна продати тисячі рекламних площин, а з цікавими клієнтами і за 10 днів одну візитівочку не зробиш, бо воно є “глухар”.

– Як Ви поєднуєте роботу з навчанням?
– Як я казав, живу я сам, та їсти хочеться. Тому працювати конче-потрібно. Оскільки я працюю за фахом, прямі професійні навички та досвід я отримую на роботі. І ці знання подекуди допомагають в університеті. Фахові предмети здаються легко, хоча над теорією приходиться ніч посидіти. В цілому можливість закрити сесію за два тижні, якщо, навіть, ти її повністю завалив — є. Та теж є свої нюанси: не треба забувати про мозковий штурм, безсонні ночі, про тяжку та нудну працю.

– З якими компаніями Ви працювали?
– Я працював з компаніями котрі були в Запоріжжі. З найбільш запам’ятавшися — ПС “Юність”, “Палітра”, Михайлівська Громада, Жіночій Міжнародний Форум та запорізькі обласні депутати, також медичні центри, спортивні секції та політичні партії.
Також я працював за територією Запоріжжя та області це “Karsi Хоровац”, ТЦ “Метро” та поки не створена “Всеукраїнська Ліберальна Партія”.

– Які навички отримані в університеті знадобилися на практиці?
– Знадобилася вся термінологія зовнішньої реклами та вся теорія PR, та цього навіть було мало. Також знадобилися знання з дисципліни “Компютертно-технічні засоби”.
В основному замовляють зовнішню рекламу та сувенірну продукцію, тому в індустрії реклами особливо в Україні дуже важливі навички та термінологія пов’язані саме з цими двома компонентами, оскільки де більше грошей, там і потрібно працювати.

– Що в роботі найважче і до чого ви не були підготовлені?
– Найважче в моїй професії —  миритися з бажанням замовника спаплюжити собі рекламний проект. Я і подумати не міг, що бувають так товстосуми, що приходять з пачкою грошей, та кажуть: “Я багатий, зроби щось, що завгодно, мені все одно”. Ти думаєш, що з’явилось вільне поле для творчості, вигадуєш цікаві ходи, опрацьовуєш дизайн, а він відштовхує твою ідею. Ти думаєш, ну добре, не зійшлися характери, вигадуєш новий проект, і так багато разів, поки ти не зрозумієш, що він просто хоче все відштовхувати, йому нічого не подобається.

– Чи подобається Вам обрана професія? Що б ви порадили абітурієнтам?
– Чесно я сам не знаю помилився я, чи ні. Та й сказати про те, чи подобається — важко. Мені б подобалося бути космонавтом, чи мандрівником не можу порівняти з тим, чим я не займався, але оскільки працювати в рекламній сфері мені комфортно та зручно, я задоволений.
Першокурсникам та абітурієнтам раджу перестати просити грошей на свої потреби у батьків, коли є бажання можна встигнути все. Запасіться терпінням і не нервуйтеся. Перші два курси записуйте та запам’ятовуйте, кожну крапочку, кожну кому. Після другого курсу, коли база знань вже є, варто зробити вибір на користь PR, оскільки перші два роки дуже мало уваги приділяється професії, а професія цікава та що захоплює. Працювати я раджу починати одразу після першого курсу, влітку. А під час навчання пробувати працювати за професією на фрілансі.

Автор публікації: Віра Віслогузова