Завдяки величезному нафтовому ресурсу і невеликій кількості населення Лівія швидко вилізла із жебрацтва і стала найбагатшою країною на африканському континенті. Там була розвинена система крупних дотацій для населення, держава постійно комусь щось платила, а від нафтового прибутку усім лівійцям нараховувався відсоток.

У квітні 2001 року Каддафі закликав африканців вигнати білих з «чорного континенту» и стребувати з них компенсацію за «колонізацію і геноцид» на цій землі. Така заява викликала обурення серед лівійської еліти та втрату більшої частини союзників. Тоді Каддафі передумав йти на конфронтацію із західним світом і трошки відкрутив затягнуті гайки в плані лібералізації економіки.

У Лівію зайшли іноземні компанії, були підписані контракти про будівництво газопроводу в Італію - незважаючи на те, що з колишньою метрополією відносини були не найкращі. Згодом Лівія оголосила відмову від усіх видів озброєння масового ураження. В результаті у квітні 2004 року США частково зняли антилівійські економічні санкції. А 2010-го полковник Каддафі пообіцяв зупинити нелегальну міграцію африканців до Європи за 6,3 млрд долл на рік. Загалом лівійський лідер безпосередньо перед «арабською весною» мав непогані відносини із Заходом.

А вона охопила країну наступного року: в лютому збурилась Кіренаїка, а в березні підоспіла іноземна інтервенція з боку Великобританії і Франції. Напередодні «гуманітарної операції» в Лівії син полковника заявив, що 2007 року батько передав Саркозі 50 млн доларів, коли той балотувався на президентський пост. «А чому не 100 млн для кампанії, яка вартує 20?» - відповів Саркозі і подав позов на видання, яке піарило сина лівійського лідера.

Тоді вже інші ЗМІ почали розганяти тему «лівійського сліду» у передвиборчій кампанії. Саркозі зрозумів, що афера з лівійськими грошима у будь-якому разі викриється, і на пару з Великою Британією 19 березня 2011 року розвернув над Лівією бомбардування і справжню війну. Також одночасно з’явилась доречна нагода не повертати великі особисті борги колишньому другові Каддафі.

Планували впоратись за місяць, проте ганяти бедуїнів пустелею довелось цілих дев’ять.
Великобританія та Франція понесла надвеликі фінансові витрати і довели свою повну нездатність воювати без США. До речі, до лівійської кампанії була залучена Норвегія, але вона швиденько звалила, мовляв, «мала я на увазі ваше військове підпорядкування, стомилась».
Відповідно до висновків New York Times, тодішній держсекретар США Хіларі Клінтон зіграла важливу роль у рішенні адміністрації Обами бомбити Лівію, щоби «полишити її неспроможною державою і притулком для терористів». Згідно з мандатом «захисту мирних жителів», НАТО влітку розпочало бомбардування Лівії – до кінця жовтня 2011 року.

20 числа того ж місяці Каддафі був лінчований повстанцями у його рідному місті Сірта. Знищивши лівійські урядові сили, замість того щоб домогтися припинення вогню і врегулювання конфлікту шляхом перемовин, НАТО посприяв створенню вакууму влади в цій африканській країні.

Більш ніж десятиліття в Лівії точиться затяжна та кровопролитна громадянська війна, в ході якої жодне із угрупувань не в змозі ні здійснити перелом у війні, ні перемогти. Там воюють усі проти всіх, навкруги твориться беззаконня і руїна. У підсумку лівійці продовжують натовпом бігти світ за очі.

Найголовніше питання: чому лівійський лідер був так терміново знищений? Припускати, що тільки через нафту, недостатньо, тому що є інші джерела дешевого ресурсу. Справа в тому, що Каддафі мав намір застосувати золотий динар в усій Африці, а це припинення торговельних зв’язків континенту з найбільш ходовою у світі валютою. Ну, і до вбивчого кейсу можна додати, що щедрість і дружнє загравання із Саркозі занапастила життя Каддафі.

Афера з лівійськими грошима таки викрилась, як і те, що це був не єдиний гаманець наживи для французького керманича. У 2020 році розпочався судовий процес над Саркозі, якого звинуватили у корупції та незаконному тиску на слідство. До того ж, йому пред’явили обвинувачення в створенні злочинного угрупування, простіше – родинного корупційного клану.

1 березня 2021 року паризький суд визнав Саркозі винним у корупції при отриманні протизаконних платежів від спадкоємиці L’Oreal. Для фінансування своєї першої президентської кампанії Ніколя особисто приходив до власниці парфумерного бренду Ліліан Бетанкур і уносив із собою валізки з валютою. Сама господарка була неспроможна пояснити, яким чином Саркозі видурював у неї гроші.

Доказами послугували певні звукозаписи та свідчення прислуги. Але вони були непрямі. Тому сторона обвинувачення не зупинилась на справі Бетанкур - і висунула Саркозі підозру в тому, що він отримував гроші від Муаммара Каддафі. За версією слідства, екс-президент витратив на виборчу кампанію 43 млн «диктаторських» євро.  Тобто Франції байдуже, що Саркозі причетний до вбивства людини: їй важливо було поставити на вид те, що, знаючи про поріг цільових витрат на президентську кампанію, Саркозі перевищив їх у більш два рази.

Нарешті, минулого року суд визнав Саркозі винним в незаконному фінансуванні своєї передвиборчої кампанії 2012 року, коли він наступав на п’яти Олланду. Також з того періоду не стихали звинувачення у опікуванні родичами, коли 23-річний син президента Жан став членом міської ради Отс-де-Сен та очолив місцевий осередок партії свого батька.

Звинувачення на адресу клану Саркозі стосуються не лише родинності та очевидно низької кваліфікації молодого кандидата, а й бажання підкорити правлячій партії район Ла Дефанс - там, на заході Парижа, розташовані офіси найбільших французьких компаній. «Як директор Ля-Дефанс він курируватиме розширення кварталу, на який виділено багато мільярдів євро» - писала газета The Times.