Эту историю обнародовал Бердянск Сейчас – телеграм-канал, созданный оперативным штабом Бердянского исполкома для информирования жителей города в условиях военного положения.
Дословно:
Юра привітно вітається і трохи сором’язливо протягує руку, на якій видно шрами і рубці. «Та, то від току залишились» – спокійно каже хлопець. Юра вперше в нашому центрі і вже декілька тижнів як у Запоріжжі. До цього хлопець майже місяць був у російському полоні…
Юрій Микитенко – бердянський поліцейський. Більше десяти років хлопець працював у дитячій кімнаті поліції та відділі протидії домашньому насильству. З початком війни він, як і багато його колег, лишились охороняти рідне місто. Допомагали з розселенням біженців із Маріуполя, патрулювали вулиці від мародерів. На початку квітня до бердянських поліцейських прийшли представники окупаційної влади та «запропонували» зробити вибір на чиєму боці працювати далі. Цей вибір у Юрія був зроблений давно, тож хлопець забрав бабусю, улюбленого пса і поїхав до Запоріжжя.
Доїхати вдалось лише до Токмака. Там його зупинили і забрали. В місцевій «тюрмі» Юрія тримали 5 днів. За цей час не було жодного допиту чи роз’яснень, лише знущання. Після цього перевезли в Мелітополь ще на кілька днів. А вже тоді доставили до пункту призначення – Севастополю. Саме там Юрій випадково потрапив в один із сюжетів пропагандистських ЗМІ, де рідні його побачили та подали в списки полонених. 21-го квітня Юра зустрів у полоні свої 30 років. А 28-го потрапив у списки на обмін.
Після важкої дороги та курсу реабілітації, поліцейський таки потрапив до Запоріжжя, де вже заступив на службу.
Про те, що Юрій пережив у полоні слухати без сліз важко. Постійні побиття, дикі катування, які окупанти цинічно називали «дзвінками Сталіну», голених налисо хлопців і дівчат полонених, яких змушували співати гімн росії, поліцейський не забуде ніколи. Тому зараз хлопець готовий йти звільняти рідні землі від окупантів.
На жаль, історія Юрія далеко не поодинока. Це – реалії сотень, тисяч українців зараз. Ми маємо говорити про кожного з них, аби весь світ знав ціну української свободи.
Комментарии:
нет комментариев