З середини липня фестиваль Lampa.doc мандрує Україною, запрошуючи мешканців різних міст провести разом літні вечори та відкрити для себе новинки кінодокументалістики. Покази відбуваються просто неба – на центральних площах або історичних локаціях. До Запоріжжя фестиваль завітає вже вдруге. Як і минулого року, місцем зустрічі місцевих кінолюбителів стане оглядовий майданчик Музею історії запорозького козацтва на Хортиці. 

Lampa.doc – приклад того, як захоплення однієї людини може перетворитись на масштабну культурну ініціативу. Про шлях, що пройшов фестиваль від Луцька до Запоріжжя, «Порогам» розповіла його засновниця Наталія Красильникова. 

---

ПОРОГИ: Запоріжжя – передостаннє місто в маршрутному листі Lampa.doc. Про які проміжні підсумки фестивалю наразі можна говорити? Чи були нові відкриття, осяяння – про міста та глядачів, цікаві відгуки?

Н.К.: Так, Запоріжжя цього року майже закриває «гастрольний тур» Lampa.doc. І в мене особисто від Запоріжжя багато очікувань, бо це місто, де фестиваль вже проходив.

Минулого року саме відгуки та коментарі запоріжан мене ствердили в думці, що ми рухаємось у правильному напрямку, що документалістика глядачеві цікава і потрібна.

Перед Запоріжжям на мапі Lampa.doc були три міста, які цього року тільки-но долучились до нас, або ми до них. Червоноград, Кропивницький і Житомир – у кожному з них були свої особливі моменти, вони різні, і їх напевно не можна порівнювати. Та хочу відзначити, що Кропивницький і Житомир вже побили своєрідні рекорди Lampa.doc. Так, приміром, у місті Кропивницький фестиваль було організовано найоперативніше за два роки його існування, і там ми отримали максимально можливу організаційну підтримку від місцевої влади. Відзначилась і глядацька аудиторія, що зустріла наше кіно дуже тепло, але разом з тим і жваво.

У Житомирі фестиваль відвідала найбільша кількість глядачів – за три фестивальні дні близько 1000 осіб. І для мене, як завжди, надзвичайно важлива саме глядацька думка та відгуки. Ми отримали і вірші, і роздуми на тему того, чим стали для людей ті фільми, що потрапили до програми цього року. Відгуки різні, бо кіно різне, і кожен сприймає його через призму свого власного світогляду.

Чи може зацікавити документальне кіно запорізького глядача і, зокрема, чим особлива цьогорічна програма фестивалю?

Я абсолютно впевнена, що може! Переконалась в цьому ще минулого року. А особливості і родзинки в програмі фестивалю Lampa.doc цього року однозначно є. Це й дуже якісна, зроблена на високому художньому рівні українська повнометражна документалістика, і польське документальне кіно. Усі фільми з польської частини є українськими прем’єрами, тобто глядачі Lampa.doc мають можливість побачити стрічки, яких до того не було на жодному українському кінофестивалі або у кінопрокаті.

На жаль, є і прикрі новини: Запоріжжя – єдине місто з шести міст учасників Lampa.doc, де не буде ані освітнього блоку і лекцій з Лук’яном Галкіним, ані зустрічей з режисерами, ані нашої анімаційної програми Lampa.mult. Це вимушений крок для скорочення витрат, на який довелось піти, щоб відбулась хоча б основна програма показів. Бо, на жаль, Фестиваль не отримав від місцевої влади належної підтримки.

Водночас тут для вирішення частини організаційних питань майже одразу підключились друзі Фестивалю, а серед них – Дрім Хостел у Запоріжжі, обласний центр молоді, коворкінг «Спільно HUB» Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки, Loft Млин – за цими назвами стоять конкретні люди, і я тішуся з того, що вони є в Запоріжжі.

Розумію так само, що наші глядачі не мають ставати заручниками таких ситуацій, тож із впевненістю можу сказати, що документальна програма Lampa.doc буде показана в повному обсязі та на високому технічному рівні. А з приводу лекцій від головного редактора журналу Moviegram Лук’яна Галкіна відкрию вже зараз таємницю: під час його виступу в Умані робитиметься відеозапис, що вже незабаром з’явиться у відкритому доступі як спільний проект Фестивалю Lampa.doc та видання Moviegram.

Який фільм особисто ти б найперше радила до перегляду, чому?

Я б радила за можливості переглянути всю програму фестивалю. Бо саме такий комплект з дванадцяти фільмів, на мою думку, дає повну картину бачення сучасної документалістики. Адже головна мета фестивалю – довести, що документальне кіно різне, цікаве, захопливе, сумне та смішне водночас. Для фестивалю були обрані дванадцять історій абсолютно різних людей, кожна з них унікальна та особлива, як і кожен з нас.

У програмі багато польських стрічок, а безпосереднім партнером фестивалю є Інститут Адама Міцкевича. Як зародилось це партнерство? І чим відрізняється польська документалістика від української?

Співпраця з польською стороною зародилась ще у 2012 році, коли я вступила до кіношколи Анджея Вайди і двічі ставала стипендіаткою програми для творчої молоді Gaude Polonia. Саме школа-студія Вайди стала основним кінопартнером Lampa.doc минулого року. Цього року польська складова стала ще більшою. До фестивалю долучився Інститут Адама Міцкевича, за що я їм дуже вдячна. Пропозиція стати партнером заходу надійшла від Інституту після курсу воркшопів для менеджерів культурних проектів, у якому я взяла участь навесні цього року.

Для поляків проекти на зразок Lampa.doc є в першу чергу способом промоції польської культури в світі, і це той досвід, який Україні варто було б перейняти.

Чому польська документалістика складає половину програми? На це питання є декілька відповідей. По-перше, це кіно сусідів, воно більш зрозуміле та близьке нашому глядачеві, ніж, приміром, азійська чи американська документалістика. По-друге, PolishDocs давно існує в світі як бренд, польське документальне кіно визнане в кіносередовищі як одне з найкращих у світі. По-третє, є можливість отримати дуже хороше кіно вже зараз, а не через 3-4 роки, поки воно обійде усі можливі фестивалі, вийде в телеефірі і буде викладено в інтернет. Це дозволяє створити унікальну програму для Lampa.doc.

До речі, вже зараз можу сказати, що фестиваль відбудеться у 2018 році, і вже розглядається можливість розширення кінопартнерства з документалістами ще двох сусідніх країн.

Фестиваль має на меті сприяти культурній децентралізації в Україні. Що це значить для звичайного мешканця міста, як Запоріжжя чи Червоноград?

Децентралізація була принциповою позицією від самого початку створення фестивалю, бо в містах-мільйонниках і так достатньо культурних ініціатив. Натомість регіон в певному сенсі позбавлені таких можливостей. Для мешканців Запоріжжя чи Червонограда, Житомира чи Умані Lampa.doc – це можливість долучитись до якісного документального кіно, побачити його в незвичайній, проте комфортній атмосфері, просто неба. Це можливість подивитись унікальний контент на великому екрані та з хорошим звуком. Це і можливість долучитись до європейської практики, бо в тій же Варшаві в літній період кіно просто неба йде майже в кожному парку міста. Врешті-решт, це гарна нагода, щоб вийти з дому, поспілкуватись з сусідами або завести нові знайомства.

Хто ще стоїть за створенням Lampa.doc? Ну, тобто, хто всі ці люди, які роблять фестиваль, і навіщо це їм?

Автором ідеї та організатором є я. Навіщо воно мені? Бо я люблю документальне кіно, мені прикро розуміти, що іноді люди не хочуть його навіть спробувати дивитись, бо впевнені в тому, що воно може бути тільки нудним. І фестиваль був створений в першу чергу з метою зміни ставлення до документалістики.

У свою чергу, документальне кіно є потужним інструментом для пізнання себе, і мене особисто надихають моменти, коли люди діляться своїми одкровеннями після перегляду фільмів.

Є так само у Lampa.doc надзвичайний технічний партнер, з яким ми співпрацюємо вже другий рік поспіль – це «Кіно Просто Неба». Я думаю, що для їхнього голови Миколи Базанова і його колег Lampa.doc вже перетворився з «проекту на замовлення», який вони обслуговують, на власний проект, за який переживаєш та яким щиро опікуєшся.

Цього року долучилися ще декілька людей, які відповідають за певні організаційні, інформаційні моменти, за відео- та фотозйомку. Це Богдан Алтинник, Ольга Сатіна та Олеся Череп – тепер вже просто невід’ємна складова проекту.

Робимо це все через те, що усі ми закохані в документалістику. Через те що розуміємо, що таке суспільна відповідальність. Через те, що хочемо, щоб українці об’єднувались. І, можливо, Lampa.doc внесе маленьку позитивну крихту в цей процес.

Нагадаємо, що переглянути сучасне документальне кіно від фестивалю  Lampa.doc запоріжани можуть з 25 по 27 серпня. Для зручності глядачів у ці дні курсуватиме фестивальний автобус – о 19:30 від пр. Металургів до Музею історії запорозького козацтва та о 22.30 в зворотньому напрямі. Більше інформації – на сторінці події в фейсбуці. 

Цікавилась:  Інна Стащук