ПОЗИЦІЯ

Слово, чому не твердая криця?

 

Леся Українка

 

 Як ми повідомляли в попередніх випусках, в Україні триває громадське обговорення проекту нової редакції правопису. Компромісний варіант чинних правописних норм, за якими ми пишемо з 1990 року, оприлюднений на сайті Міносвіти всередині серпня. Триватиме обговорення до 15 вересня.

 

Звісно, виникає чимало питань щодо необхідності змінювати деякі звичні українцям правила передачі мови на письмі. Із цим та іншими питаннями ПОЗИЦІЯ звернулась до фахівця – викладача історії української мови Запорізького національного університету, кандидата філологічних наук, доцента кафедри української мови Світлани Сабліної.

 

– На сторінці Facebook у групі «Кафедра української мови ЗНУ» є твердження, що нефахівцям у питання змін правопису нема чого втручатися. Чому філологи вважають, що в обговоренні брати участь мають тільки фахівці?

– Ще від початку ХХ століття, коли виникла негайна потреба створити єдиний український правопис, це питання розв’язували найавторитетніші українські лінгвісти: Іван Огієнко, Агатангел Кримський, Євген Тимченко, Олекса Синявський та інші. У Всеукраїнській правописній конференції 1927 року в Харкові брали участь понад 50 науковців із Західної та Східної України, і вони таки прийняли перший всеукраїнський правопис, хоч і компромісний у деяких правилах. Але перед тим, у 1926 р. було надруковано книжку «Український правопис (Проєкт)» для ознайомлення широких кіл – філологів, письменників, редакторів, педагогів-практиків, які висловлювали свої пропозиції щодо тих чи тих правописних питань.

  

Така ж ситуація й тепер: створена правописна комісія, яка запропонувала зміни до правопису й винесла їх для обговорення на загал. Утім, думаю, у питаннях правописних останнє слово мусить бути за фахівцями-філологами. Чомусь у багатьох виникає хибне уявлення, що мова – це дуже просто, що будь-яке мовне питання розв’яже хто завгодно й безпомилково. А насправді за найдрібнішими мовними нюансами стоїть історія, у якій до кінця розберуться тільки лінгвісти.

  

Якщо хочете зовсім банальної відповіді, то ви ж не підете лікувати хворобу до автослюсаря, а звернетеся до лікаря, то чому ж мовні питання мусять розв’язувати нефахівці?

 

– У запропонованому проекті допустима значна варіантність: уживається вже звична нам форма й нова. Як ви ставитеся до такої варіантності? І чи спростять запропоновані зміни життя школяра, студента, чиновника, журналіста?

– Варіантність форм у новому проекті здебільшого стосується тих правил, які пояснюють, як писати запозичені слова. Передача запозичень, яких у нашому динамічному світі щодня більшає, без сумніву потребує чіткого впорядкування й прозорих правил. На мій погляд, у запропонованому для обговорення проекті правопису є варіантні форми, які можна було зробити безваріантними: условах грецького походження з літерою «ф» новий правопис допускає варіантне написання, тому правильнимбуде дифірамб і дитирамб, ефір та етер. Так само можна буде на власний розсуд писатиаудиторія чи авдиторія, аудієнція та авдієнція, лауреа́т ілавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна. В іншомовних іменах та прізвищах людей дозволяють вживати як «г», так і «ґ»: Гете та Ґете. Усі ці нюанси пояснюються історією адаптації запозичених слів, але хто ж так глибоко буде розбиратися в подробицях походження того чи того слова, окрім фахівців? Тому запропоновано такі компроміси.

 

На мій погляд навряд чи тут необхідна варіантність. Слід дотримуватися чітких правописних правил, оскільки варіантність не сприяє стабільності мовної норми. Правопис якраз мусить бути зрозумілим і стабільним, а варіантним він уже був у кінці 20-х років ХХ століття, коли треба було знайти компроміс між східноукраїнською та західноукраїнською мовними традиціями.

 

Щодо того, чи спростить правопис життя користувачів української мови, то, гадаю, де в чому спростить. Наприклад, завжди нелогічно виглядало правило написання слів із пів-, напів-: пів-Києва (через дефіс і велика буква в середині слова) і півмісяць(разом). У новому проекті правило змінено згідно з логікою уживання таких слів. До того ж новий правопис чітко структурований, із сучасними прикладами, меншою кількістю винятків.

  

Утім не слід чекати, що новий правопис сам собою вирішить проблеми грамотності. Нашій мові властива складна граматична будова, що також пояснюється історією її розвитку, а з нею узгоджуються й доволі непрості правописні правила. Вчитися все ж доведеться.

 

– Якщо у новому правописі після обговорення залишаться безваріантні форми Атени, а не Афіни, павза, а не пауза, чи приживуться вони в мовленні українців?

– Гадаю, із часом приживуться. Тут немає великої проблеми. Якщо після обговорення правопис узгодять без звичних для більшості сучасних українців подібних форм, то достатньо буде одного-двох поколінь українських школярів, і Атени не звучатимуть так дивно, як тепер здається. За моїми спостереженнями, молоде покоління українців, яке непогано знає англійську, здебільшого вживає вікенд, а не уікенд, хоча проект, який обговорюємо, пропонує в деяких подібних англізмах варіантні форми, що нелогічно.

Але такий правопис буде обов’язковим для вживання в усіх суспільних сферах, у тому числі й у ЗМІ, тому доведеться якийсь час переучуватися теперішнім журналістам, редакторам, хтось буде противитися. Куди ж без цього? Можу запевнити, що у питаннях зміни правопису ми не єдині, у багатьох країнах Європи час від часу змінюють окремі правописні правила у зв’язку зі змінами в мові. Це природно для кожної мови, й української також.

  

– На вашу думку, чи зважать у Міністерстві освіти і науки на зауваження фахових філологів?

– Мусять зважити. Принаймні, коли був запропонований проєкт правопису 2000 року, підготовлений комісією на чолі з Василем Німчуком, обговорення у колі філологів було дуже жваве, здається, куди жвавіше, ніж тепер. Звісно, була низка зауваг і рекомендацій і від колективу нашої кафедри, але, як відомо, політична ситуація на той час не дозволила запровадити запропонований у 2000 році варіант українського правопису. Комусь він здався аж надто українським. Гадаю, зараз ситуація з правописом «визріла», і після обговорення таки буде прийнятий безкомпромісний український правопис.

 

Наталія НЕСТЕРЕНКО