Лента статей
Про СМИ

Студентський інформаційний портал «Пороги» - це цікаво й корисно, це креативно й актуально, це гостро й оперативно. «Пороги» - це погляд запорізького студентства на молодіжні проблеми. Це репортажі з мистецьких акцій і спортивних подій, інтерв’ю з  неординарними людьми, це матеріали, що зацікавлять молодого науковця, майбутнього студента, творчу людину. «Пороги» - це ресурс для тих, хто шукає себе, хто хоче писати, кого турбує молодь Запоріжжя. «Пороги» - для тих, хто думає і хоче знати.

Контакты

Адреса:
м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 24, 9 поверх, к. 907

Телефон:
289-12-22

Сайт:
www.porogy.zp.ua

E-mail:
porogy@mail.ru

Україна очима чузоземців

anastasia-dulgier-675630-unsplash

«Одеса – місто дуже культурне, оскільки чорнило коштують дорожче, ніж вино. Будь таке в США, «на другий день всі журналісти б спилися», – Марк Твен

У 1867 році до причалу Одеського морського порту пристав пароплав «Квакер-Сіті». На його борту, разом з першої в історії туристичною групою з США, був молодим публіцист Семюель Клеменсон, якого пізніше ми всі будемо знати, як Марк Твен.

У круїзі Семюель не був простим туристом. Він відсилав подорожні нотатки до газет «Альта Каліфорнія» і «Нью-Йорк Трібюн».

Журналістика з пелюшок – в 1847 році його батько помер від пневмонії, 12-річний хлопчик влаштувався допомагати старшому брату в його газеті: в основному складачем, але іноді і автором матеріалів – особливо коли брат кудись від’їжджав.

З плином часу майбутній Марк Твен став літератором. Видавець газети «Альта Каліфорнія» оплатив йому подорож по Близькому Сходу і Європі, яка лягло в основу книги «Простаки за кордоном». А одні з глав присвячені візиту на українські землі: в Одесу, Севастополь і Ялту.

mark-twain-1500x750

«Одеса – найпівнічніший порт на Чорному морі. Ми увійшли сюди головним чином за вугіллям. В Одесі сто тридцять три тисячі жителів, і вона зростає швидше будь-якого невеликого міста поза Америки. Одеса відкритий порт і найбільший в Європі хлібний ринок. Одеський рейд повний кораблів. Зійшовши на берег, я ступив на мостові Одеси, і вперше після довгого-довгого перерви нарешті відчув себе зовсім як вдома. По виду Одеса майже американське місто: красиві широкі вулиці, та до того ж прямі; невисокі будинки (в два-три поверхи) – просторі, охайні, без всяких химерних прикрас; вздовж тротуарів наша біла акація; ділова метушня на вулицях і в крамницях; квапливі пішоходи; будинки і все навколо новеньке з голочки, що так звично для нашого ока; і навіть густа хмара пилу огорнуло нас немов привіт з милої нашому серцю батьківщини, – так що ми ледь не пролили вдячну сльозу, ледве втрималися від міцного слівця, як то освячено добрим американським звичаєм», – так розповідав про Одесу Марк Твен в «Простак за кордоном».

Після Одеси пароплав вирушив до Ялти, де екскурсію по Лівадійському палацу їм провів сам цар, який як раз гостював у Криму. Варто зазначити, що під час круїзу Семюел Клеменс здружився з ще одним американцем Чарльзом Ленгдоном. А через кілька років майбутній великий письменник одружився на його сестрі, і з тих пір називав цю подорож – «мій щасливий вояж».

30 років « у сусіда біля хати» на вулицях Львову → Франц Ксав’єр Вольфганг Моцарт

Він же Вольфганг Амадей Моцарт-молодший. Був молодшим з шести дітей того самого Моцарта і одним з двох, що вижили. Ще малюком Моцарт-молодший почав навчатися музиці у кращих педагогів того часу: Андреаса Штрайхер, Яна Гуммеля і Антоніо Сальєрі. Уже в 11 років син знаменитого творця створив свій перший твір – фортепіанний квартет. А в 14 дав тріумфальний концерт у Віденській опері, де виконав спеціально написану кантату і один з концертів батька.

У 1808 році він їде на заробітки в наші краї. Цілий рік спадкоємець великої прізвища жив в селі Підкамінь Рогатинського району, де викладав музику дочкам графа Баворовського. Втім, в глухому селищі він відчував себе досить паршиво і самотньо, і в 1809 з задоволенням переїхав в більш респектабельний Бурштин, де став навчати дітей чиновника. Ще пару років поблукавши по околицях, він в результаті переїжджає в тодішній Лемберг – сучасний Львів.

Franz_Xaver_Mozart_(Wolfgang_Jr)_1825

В одному з центрів європейської культури тих років Моцарт-молодший оселився в будинку австрійського радника Бароні Кавалькабо, де навчав музиці його доньку Юлію.

В 1826 році до річниці смерті батька він заснував професійне хорове товариство Святої Сесілії, яке виконало в соборі св. Юра знаменитий «Реквієм». Це товариство фактично стало першим музичним товариством у Львові і прообразом музичної школи, а концерти хору збирали все місто на свої концерти.

За час життя у Львові він написав фортепіанні мініатюри, цикли варіацій, хорові кантати, найпопулярнішою з яких стала «Перший весняний день», а також кілька фортепіанних концертів. При цьому в своїх творах він використовував і українські мотиви, зокрема створив варіацію ре-мінор на пісню «У сусіда біла хата».

«Молоді дами бувають на балах в сукнях королівської розкоші, набагато пишніших все те, що можна побачити в Парижі … Вони буквально розтрощують чоловіків своїми нарядами!»

Оноре де Бальзак

В одному з українських навчальних закладів вчаться прямо там, де жив Бальзак. До початку 1830-х Оноре був уже досить відомим літератором: у Франції вийшли, наприклад, його «Шуани», «Гобсек» і «Шагренева шкіра».

Слава письменника, одного разу, подарувала йому листа від «чужинки». Анонімку написала графиня Евеліна Ганська, власниця великого маєтку близько Бердичева. Перша зустріч 33-річного письменника і 31-річної дворянки трапилася через рік в Швейцарії. Правда, палке побачення затьмарило присутність чоловіка Евеліни – 50-річного графа Венцеслава Ганського. Н

Листування між закоханими тривало, а в 1842 році Венцеслав Ганський помер. Настав час для особистого спілкування. Побачення в Женеві, Відні та Дрездені чергувалися з приїздами іменитого француза в Україні. У сумі в нашій країні Бальзак прожив майже рік, і чимало про неї писав.

 «Царство хлібів, мовчазні прерії Фенімора Купера. Тут починається український чорнозем, шар чорного і огрядного грунту товщиною з п’ятдесят футів, а то й більше! Це дивовижна країна, Оскільки поруч з властивим їй небувалим блиском бракує в ній самого необхідного комфорту». За два приїзду в Україну письменник відвідав Київ, Броди, Радзивілів, Дубно, Вишнівець.

onore-de-balzak-e1494500653492

У підсумку всі ці маршрути привели пару до Бердичева, де вони повінчалися на десятий рік вдівства Евеліни Ганської. Втім, до того моменту Бальзак вже важко хворів, і всього через півроку помер в Парижі. При цьому серйозно зіпсував його здоров’я в тому числі Київ. В українській столиці він був тричі, після чого міцно став асоціювати місто з широким асортиментом хвороб.

Райнер Рільке хотів би назавжди переселитися до Києва. У це «близьке до Бога» місто

Народився майбутній письменник в Празі де навчався в військовій школі. Поет багато подорожувам, знайомиться з видатними людьми: Л. Толстим, Н. Горьким. І. Рєпіним, Леонідом і Борисом Пастернаком, М. Цвєтаєвої.

Поет був дуже зацікавлений історією України, приїжджав сюди в 1900 р під час подорожі в Росію, яку називав своєю «поетичною батьківщиною». Україна захопила Рільке з розповідей художника і знавця історії І. Рєпіна. Поет відвідує Київ, Полтаву, Канів, захоплюється віршами Шевченка, багато часу проводить в святих місцях – Києво-Печерській лаврі. Велич паломництва віруючих в Києві справила на нього велике враження; він бачив в духовних віруваннях, в збереженні християнських традицій шлях до порятунку людства. Під впливом України і Росії були написані дві перші книги зі збірки «Книга годин». Повернувшись додому, поет записав до щоденника: «Згадую полтавські степи, надвечірні зорі, хатки, й охоплює душу сум, що мене там немає».

rilke-rayner-mariia_2

“Я – бродяга і пристрасно люблю життя. Я був токарем, складачем, сіяв і продавав тютюн, махорку-серебрянку, плавав кочегаром по Азовському морю, рибалив на Чорному, вантажив кавуни і цегла на Дніпрі, їздив з цирком, був актором – всього і не згадаєш. І ніколи мене не гнала нужда. Ні, тільки безмірна жадібність до життя і нестерпне цікавість … “

Олександр Купрін

Після училища на нього чекала 46-й піхотний Дніпровський полк, що стояв у Проскурові Подільської губернії (нині Хмельницький). Будні глухого містечка, побут і звичаї здичавілого заштатного офіцерства, провінційних міщан описав він згодом у оповіданнях «Дізнання», «Похід», «Прапорщик армійський» і т.д.

Навесні 1893 Купрін їде до Петербурга складати іспит. В академію не потрапив, і, пішовши з армії, їде до Києва, де співпрацює в київській щоденній пресі, а потім у житомирських, одеських, ростовських, поволзьких газетах.

За час свого п’ятилітнього перебування в Україні, з 1894 року, він друкувався в газетах «Киянин», «Київське слово», «Волинь» (Житомир), «Одесские новости». Написані для київських газет нариси склали цикл «Київські типи», що викликають інтерес і донині.

history

Найбільш цікавою та плідною для молодого письменника стала поїздка по Донецькому вугільному басейну навесні 1896. Купрін оглядав ливарні і рейкопрокатні заводи, спускався в шахти, детально знайомився з технологією прокату, з доменною і мартенівською справою. Цікавлячись становищем робітників і прагнучи наблизитися до заводського середовища, він влаштувався комірником на один із заводів.

«Найбільше я любив Маріїнський парк в Липках біля палацу. Він нависав над Дніпром. Стіни лілового і білого бузку висотою в три людські зрости дзвеніли і гойдалися від безлічі бджіл. Серед галявин били фонтани… Хто не бачив київської осені, той ніколи не зрозуміє ніжної принади цього годинника. Перша зірка запалюється в височині.»

Костянтин Паустовський

Костянтин народився в Москві. Батька часто переводили по службі, сім’я багато переїжджала, в кінці кінців вони осіли в Києві. У 1904 році Костянтин вступив до Першої Київськуїої класичної гімназії. Коли він перейшов до шостого класу, батько пішов з сім’ї. Щоб сплачувати навчання, майбутньому письменникові довелося підробляти репетитором.

В кінці серпня 1911 року в Київ прибув імператор Микола II з сім’єю. На них чекали урочисті молебні, театральні вистави, огляди військ, прогулянка по Дніпру і відвідування класичної Київської першої гімназії (в зв’язку з її 100-річним ювілеєм). Головною ж метою приїзду було відкриття пам’ятника Олександру II на Царській площі.

64313

Зустріч імператора з гімназистами Паустовський описав в повісті “Далекі роки”: “Я стояв останнім у шерензі, тому що був найменшим за зростом в нашому випускному класі. Микола підійшов до мене. Легкий тік смикав його щоку. Він неуважно подивився на мене, звично посміхнувся одними очима і запитав:

– Як ваше прізвище?

Я відповів.

– Ви малорос? – запитав Микола.

– Так, Ваша величність, – відповів я. Микола ковзнув по мені нудним поглядом і підійшов до мого сусіда … “

Далі стіни історико-філологічного факультетк Київського університету. Після початку Першої світової війни він перевівся в Москву.

img3

Україна стане колись новою Грецією: прекрасне небо цього народу, весела вдача, музичний хист, родюча земля та ін., колись прокинуться: так із багатьох диких народів, якими також були колись греки, постане культурна нація і її межі простягнуться до Чорного моря, а звідти на весь світ.

— Herders. Werke: In 5 Bd. Berlin; Weimar, 1969. Bd.1.s.135


 

* Редакция сайта не несет ответственности за содержание материалов. Мнение авторов может не совпадать с мнением редакции.

Добавить комментарий
Имя
Сообщение

Комментарии:

нет комментариев
РОСТ
ИНДУСТРИАЛЬНОЕ ЗАПОРОЖЬЕ
ПОЗИЦИЯ
МЕЛИТОПОЛЬСКИЕ ВЕДОМОСТИ
ПОРОГИ
РАЦИОНАЛЬНАЯ ГАЗЕТА
MISTO.ИНФОРМ
ДЕТИ ЗАПОРОЖЬЯ
МИГ
КЛЯКСА. ГАЗЕТА ДЛЯ ШКОЛЬНИКОВ
ЗАПОРІЗЬКА СІЧ
СОДРУЖЕСТВО
ПРАВДА (АРХИВ)
ЗАПОРОЖСКИЙ ПЕНСИОНЕР (АРХИВ)
УЛИЦА ЗАРЕЧНАЯ (АРХИВ)
ВЕРЖЕ (АРХИВ)
МРИЯ (АРХИВ)
НАДЕЖДА (АРХИВ)
ГОРОЖАНИНЪ (АРХИВ)
БЕРДЯНСК ДЕЛОВОЙ (АРХИВ)
ИСТЕБЛИШМЕНТ. АНАЛИТИКА (АРХИВ)
ОСТРОВ СВОБОДЫ (АРХИВ)
ЖУРНАЛ ЧУДО (АРХИВ)
ОКРУЖАЮЩАЯ СРЕДА. ТРК АЛЕКС (АРХИВ)
БЕЛАЯ СТРЕЛА (АРХИВ)
ЗНАМЯ ТРУДА (АРХИВ)
АВТОПАРК (АРХИВ)
МИГ по ВЫХОДНЫМ (АРХИВ)
Запорожье и область | Новости Запорожья и области RSS 2.0 | | follow us on | читайте нас в |