1.Зовнішність реального та літературного барона діаметрально протилежна

Існує лиш один достеменно відомий портрет барона авторства Г. Брукнера (1752), який був знищений під час Другої світової війни. На світлинах цієї картини Мюнхгаузен постає у формі кірасира. Якщо вірити фото, то барон був пропорційної та міцної статури, що було особливо важливим для служби у лавах кірасирів. Кругле, з правильними рисами обличчя  відповідало тенденціям вроди того часу.

Образ, який малює Рудольф Еріх Распе у своїх творах, дає на суд читачам сухенького дідка або чоловіка субтильного чи доволі звичайної статури з закрученими вусами, що дещо збивало читачів із пантелику. Адже доволі складно повірити у те, що людина субтильної конституції змогла потрапити в елітний загін кірасирів, що робить усі історії барона звичайною брехнею. Образ субтильного дідуся став дуже популярним серед читачів завдяки гравюрам Поля Гюстава Доре.

Кірасири – вид важкої кавалерії, вершники якої були захищені кірасою (захисне озброєння з двох пластин, витягнутих по формі грудей і спини та з’єднаних пряжками на плечах і боках), і мали на озброєнні палаш, пістолети і карабін.

2. Історичний барон, як і літературний, був талановитим оповідачем

Отримавши чин ротмістра, барон поїхав з Російської імперії додому – до Німеччини. Розуміючи, що нового чину йому не дочекатися, декілька років офіцер подовжував свою відпустку, поки його не відрахували з полку за відсутність. У рідному містечку Боденвердері з населенням 1200 барон дуже нудьгував, тому сили він докладав до оповіді неймовірних історій. Він часто їздив в сусідні Геттінген, Ганновер та Гамельн, де, на усіляких посиденьках в кабаках, він й висвітлював фантастичні історії. Його слава ширилася всією Нижньою Саксонією.

3. Справжній барон хотів судитися через книгу

Невідомо, чи був Распе на кабацьких «зустрічах» Мюнхгаузена , чи він просто почув пересказане від пересічного, коли мандрував Ганновером. Але достеменно відомо, що герой з-під пера німецького літератора та перекладача сильно вплинув на життя талановитого офіцера. Після усної слави з’являлися різноманітні історії, які розповідав якийсь «М-г-з-н», а вже в 1785 році у Лондоні була видана книга з повним іменем барона. Лише у наступному році твір перевидавався аж 4 рази. Перші збірки випускав Распе, тільки вже потім вони були перероблені іншим відомим поетом Готфрідом Августом Бюргером. Перші видання були анонімними, тільки в середині 19 ст. Бюргер та Распе почали з’являтися на титульних сторінках. Дурна слава завдала шкоди барону, він хотів почати судитися, але змінити вже нічого не міг. За іншими чутками було відомо, що колишній офіцер хотів навіть заколоти Распе, але, на щастя письменника, вони не зустрілися.

ЦІКАВИЙ ФАКТ:

На честь барона названо астероїд 14014 Мюнхгаузен, відкритий у 1994 році.

Так чи інакше, але барон Мюнхгаузен назавжди залишив своє ім’я в історії – хоча саме ім’я і живе тепер окремим життям.

Олексій Ружич